71. Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Бреттон-Вудська валютна система (липень 1944 р.) :1) створена на валютно–фінансовій конференції в Бреттон–Вудсі (США) під головуванням міністра фінансів США Моргентау; 2)базувалась на золотодевізному стандарті: (золото та долар і фунт стерлінг) 3) на конференції було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який мав допомогти стабілізації курсів валют країн-учасниць шляхом надання коштів для вирівнювання їхніх платіжних балансів – як орган міждержавного валютного регулювання; 4) засновано Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) з метою надання допомоги країнам-членам у реконструкції та розвитку їхнього господарства шляхом полегшення інвестування капіталу.

Принципи:1) функції світових грошей зберігалися за золотом; 2)у ролі міжнародних платежів використовується нарівні із золотом – долар США та фунт стерлінгів Великобританії; 3)резервні (ключові) валюти обмінювалися на золото; 4)прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами з МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США; 5) ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на +0,75%; 6) оборотні національні валюти вільно обмінювалися на валютних ринках на долари та одна на одну за курсами, що могли коливатися у зазначених вище межах; 7) міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось головним чином через МВФ; 8) з метою пом’якшення кризи окремих валют держави-члени МВФ (149 країн) вдавалися до взаємодопомоги: кредити в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів.

Особливості Криза Бреттон-Вудської валютної системи кризи (1967 – 1976 рр.):1) нестійкість та протиріччя економіки; 2) посилення інфляції негативно вплинуло на світові ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей; 3)нестабільність платіжних балансів; 4) невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені; 5) активізація ринку євродолара; 6)дезорганізуюча роль ТНК; 7)наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. 8)Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською угодою групи “десяти” 18 грудня 1971р.

Смітсонівська (Вашингтонська) угода (1971 р.) 1) переглянуто паритети провідних валют: долар девальвовано на 7,89%; підвищено офіційну ціну золота на 8,57% (з 35 до 38 долара за унцію), здійснено ревальвацію ряду валют; 2) пом’якшився принцип фіксованих паритетів: межі можливих відхилень курсів валют від їх фіксованих паритетів були тимчасово розширені з + 1% до + 2,25%; 4)міжнародна розрахункова грошова одиниця СПЗ, яка рішенням сесії МВФ (вересень-жовтень 1969 р.) вводилась в дію з 1 січня 1970 р., розглядалась як можлива основа валютної системи нарівні із золотом (зараз – 230 млрд.СПЗ, або 310 млрд.дол.); 5) Переплетіння валютної кризи з енергетичною та світовою економічною кризами.