3. Ґенеза культури, мова культури

Культуроґенеза – процес зародження культури людства, пов'язаний зі становленням і розвитком знаряддєвої, комунікаційної та семантичної діяльності. Культуроґенеза – народження культури

Культура реалізується шляхом соціально успадкованої поведінки, має небіологічну або над біологічну природу. Згідно з концепцією В.Розіна, екстремальні умови виживання простолюдини стимулювали ситуацію парадоксальної поведінки, в якій істота порушувала інстинктивну біологічну програму, закладену на генетичному рівні. Ця поведінка примушувала її діяти відповідно до знаків (а не сигналів), які позначали певну ситуацію і вимагали певних дій. Це суттєво прискорювало процес передачі й закріплення інформації вже не на генетичному рівні, а на рівні комунікації. Це також зміцнювало соціальні зв’язки. Активність суб’єктів, спрямована на оволодіння ситуацією, виступає необхідною умовою формування зв’язків між знаковою формою і предметом. Саме так формуються знаки природної мови (слова).

Чим більше сигналів перетворювалося на знаки, тим ефективнішою ставала поведінка первісної людини. Виживали ті істоти, які починали орієнтуватися не на сигнали і події, а на знаки. Таким чином, у культурі головним є семіотичний процес (комунікація, означення, форми знакової поведінки). Саме він забезпечує відтворення ефективних типів поведінки, діяльності, життя.

Культуроґенеза – це не однократна подія походження культури в первісну добу, а процес постійного народження нових культурних форм і систем. Подальший розвиток культури відбувається як у межах окремих культур (у плані адаптації людини до певної системи цінностей), так і при зміні однієї культури іншою. Кожна культра відкривається своєрідним проектом нової людини. Цей проект реалізується за допомогою механізмів соціалізації, а культура є самим процесом соціалізації.

Отже, з позиції еволюційної теорії основною причиною культуроґенези є необхідність адаптації людських спільнот до змінних умов їхнього існування шляхом виникнення нових форм, технологій, продуктів діяльності.

Саму ґенезу культурних форм можна умовно структурувати на фази:

- ініціювання новацій («соціальне замовлення»),

- створення нових форм, «конкурс» їхньої ефективності

- впровадження відібраних форм у практику.

Ґенеза культури супроводжувалася виникненням і становленням таких систем цінностей, як міф, релігія, мистецтво, наука.