5.4 Вартість кредиту

В зв’язку з тим, що в умовах ринкової економіки позичковий капітал виступає в ролі своєрідного товару, він також має свою ціну у вигляді певного процента за його використання. Але це своєрідна ціна, оскільки вона представляє не грошовий прояв вартості товару, а виражає споживну вартість капіталу як товару, здатного приносити певний дохід. В цьому розумінні процент є ірраціональною формою вартості. Величина процента, чи його норма, визначається як відношення річного доходу до суми капіталу, наданого в кредит. Наприклад, якщо у позику був даний капітал в 100 тис. доларів, який приніс річний дохід у вигляді процентів в розмірі 4 тис. доларів, то норма процента склала 4%.

В умовах ринкової економіки величина процентної ставки залежить від співвідношення попиту і пропозиції на позичковий капітал. Однак специфікою сучасного ринку капіталів є множина процентних ставок, які знаходяться у певному зв’язку між собою і утворюють у сукупності національну структуру ставок. Структура ставок ділиться на дві основні частини – на гуртові й роздрібні. Гуртові (оптові) ставки представляють собою проценти по великих операціях між кредитними і фінансовими організаціями, які стихійно встановлюються на ринку співвідношенням попиту та пропозиції. Роздрібні ставки – це проценти по операціях з клієнтами. На відміну від гуртових, вони змінюються рідко, і їхня динаміка залежить від неринкових чинників. В основі структури ставок лежать ставки національного грошового ринку, тобто проценти по масових короткострокових операціях до одного року. Вони і служать базою для визначення всіх ставок національного ринку позичкових капіталів.

А на світовому ринку позичкових капіталів широке застосування отримала ставка ЛІБОР (London interbank offered rate – LIBOR), лондонська міжбанківська ставка пропозиції грошових коштів. За цією ставкою лондонські банки надають один одному незабезпечені короткострокові кредити терміном від одного місяця до одного року. Позики за ставкою ЛІБОР, як правило, надаються в доларах, але для цього можуть бути використані й інші валюти. Практично лондонську міжбанківську ставку визначають великі банки Лондона, які кожний день о 11 годині ранку фіксують свої власні ставки ЛІБОР. Газета “Файненшл таймс” щоденно публікує середньоарифметичну ставку ЛІБОР всіх найбільших банків світу.

Лондонська міжбанківська ставка – це лише база для надання кредитів, змінна складова процентної ставки, за якою здійснюється надання позик. Постійною ж складовою процентної ставки є надбавка до базисної ставки – спред (sprad), тобто премія за банківські послуги, чи маржа. Величина маржі коливається від 0,75% до 3% і залежить від ряду чинників – кредитоспроможності клієнта, терміну позики, співвідношення попиту на кредит і масштабів його пропозиції.

Паралельно з міжбанківською ставкою пропозиції в Лондоні існує міжбанківська процентна ставка попиту по короткострокових операціях, яка називається ЛІБІД (London interbank bid rate – LIBID). Як правило, ставка залучення коштів на 1/8 нижча ставки пропозиції грошових коштів, що є нормальним явищем в умовах ринкової економіки, оскільки різниця в ставках утворює одне з важливих джерел банківського прибутку. В Лондоні застосовується також середня між ЛІБОР і ЛІБІД ставка – ЛІМІН (London international mean rate – LIMEAN).

Процентні ставки, які застосовуються на світовому ринку позичкових капіталів, диференційовані. З кінця 60-х років, кредитори стали використовувати переважно плаваючі ставки, які залежно від кон’юнктури світового ринку змінюються через кожні шість чи навіть через три місяця. Ці коливання процентних ставок пов’язані з динамікою валютних курсів, зі ступенем кредитного ризику міжнародних операцій, зі станом банківської ліквідності, з темпами інфляції й загальним станом національних економік кредиторів і позичальників.

Специфіка процентних ставок на євроринку полягає в їхній відносній самостійності в порівнянні з національними ставками. Мова йде про те, що ставки по євродепозитах вищі, а по єврокредитах нижчі, ніж відповідні національні ставки. Ця ситуація пов’язана не з благодійною діяльністю євробанків, а з деякими обставинами, які дозволяють їм концентрувати додаткові ресурси. По-перше, банки, які оперують з євровалютою не підпадають під дію місцевого законодавства і не обкладаються податком на прибуток. По-друге, на євродепозити не поширюється система обов’язкових резервів, які комерційні банки повинні тримати на безпроцентному рахунку в центральному банку. Всі ці причини і дозволяють євробанкам проводити відносно самостійну кредитну політику на пільгових умовах і одночасно отримувати високі прибутки.

На світовому ринку капіталів завжди існує різниця між національними і міжнародними процентними ставками. Це явище пояснюється різним рівнем податків по внутрішних і міжнародних операціях, неоднаковими операційними виратами, валютними обмеженнями, які перешкоджають вільному переливу капіталів з країни в країну, а також іншими мотивами. Однак, не дивлячись на відносну самостійність процентних ставок євроринку, зберігається їхня залежність від ставок національних ринків позичкових капіталів. Оскільки саме вони складають основу формування процентних ставок на міжнародному ринку. В той же час міжнародні процентні ставки мають зворотний вплив на рівень національних ставок. Світовий ринок позичкових капіталів сприяє вирівнюванню національних ставок, які традиційно коливаються навкруги інтернаціональної процентної ставки.