2. Філософські концепції культури: просвітницькі концепції, культурологічні школи, еволюційні концепції

Циклічна модель культурної динаміки – одна з найдавніших. Повторюваність, зворотність – характерна риса існування всього живого. (Дж.Віко, М.Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі) – виникнення (дитинство, весна...) – зростання (юність, літо...) – надлом (зрілість, осінь...) – загибель (старість, зима...). Л.Гумільов.

Еволюційні концепції.

Лінійна модель культурної динаміки представлена еволюціонізмом. Еволюціоністи спираються на концепцію англ. соціолога Г.Спенсера, який розглядав соціокультурну динаміку як частину незворотного процесу еволюції, що проявляється в ускладненні, диференціації та вдосконаленні первісно примітивних культурних систем. Однолінійна модель соціокультурної еволюції передбачає поступовий рух від дикунства до цивілізації.

Хвильова модель – кожний елемент культурної системи проходить три фази: накопичення і кристалізація соціально значущих смислів. На другому вони фіксуються у вигляді культурних норм і цінностей, на третьому – вступають у протиріччя з наявними потенціями розвитку. Після проходження всього циклу він поновлюється. (П.Сорокін, М.Кондратьєв)

Функціональний підхід (Т.Парсонс) – виявлення зв’язку між соціокультурними змінами та процесами обміну інформацією і енергією між культурними системами. Джерелом культурних змін може стати надлишок або нестача інформації чи енергії при обміні ними між культурними системами.

Постмодерністська парадигма соціокультурної динаміки ґрунтується на ідеї невпорядкованого розповсюдження культурних процесів, позбавленого напрямку і регулярності, своєрідного „руху бажання”. Таку модель пост модерністи називають „ризомою”.

Синергетичний підхід базується на принципово новому розумінні хаотичних процесів як потенції впорядкування, готовності культурної системи до самоорганізації.