logo search
міжнародний ринок грошей і капіталів методичка

2.2 Акредитивна форма розрахунків

Акредитивні розрахунки мають вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі юридичній чи фізичній особі в межах визначеної суми на умовах, що викладені в акредитиві. Іншими словами, акредитивна форма розрахунків – це форма безготівкових розрахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності та послуги за допомогою акредитивів.

Акредитивом називають платіжний документи, за яким кредитна установа (банк, страхова компанія, фонд тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи на відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву зазначену суму грошей.

Акредитиви розрізняють:

Грошовим акредитивом називають іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви сплачуються або в зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються за курсом на день платежу.

Документарний акредитив – це документ, в якому імпортер дає доручення банку, який його обслуговує, здійснити оплату документів третій особі. У документарному акредитиві звичайно вказуються:

В зовнішньоторговельних операціях використовуються в основному документарні акредитиви.

Суб’єктами розрахункових відносин за документарним акредитивом виступають:

  1. імпортер (покупець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;

  2. банк-емітент (банк імпортера), який відкриває акредитив на користь експортера на визначених умовах і домовляється з банком експортера про виплату експортеру грошей після пред’явлення ним транспортних документів;

  3. авізуючий банк (банк експортера), якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати його текст та засвідчити достовірність цього тексту;

  4. бенефіціар – експортер на користь якого відкритий акредитив.

Схема акредитивної форми розрахунків має такий вигляд:

  1. Контрагенти (експортер та імпортер) домовляються про здійснення платежу за допомогою акредитиву.

  2. Імпортер дає доручення банку-емітенту відкрити акредитив на користь бенефіціара на визначених умовах.

  3. Банк-емітент, який відкрив акредитив, надсилає акредитивний лист одному із своїх банків-кореспондентів у країні експортера, призначає його авізуючим банком з дорученням передати акредитив бенефіціару.

  4. Після одержання, відкритого на його користь, акредитива (як забезпечення платежу за товар) бенефіціар відвантажує товар і подає документи до авізуючого банку, який надсилає їх для оплати банку-емітенту.

  5. Після перевірки правильності оформлення документів банк-емітент здійснює їх оплату. Тобто, якщо документ відповідає умовам акредитива, банк переводить гроші згідно з інструкціями авізуючого банку і видає документи імпортеру, який одержує товар.

  6. Виручка, яка надійшла, зараховується на рахунок бенефіціара.

Згідно з умовами акредитива банком, який уповноважений на оплату документів (виконавчий банк) може бути призначений авізуючий банк, який проводить оплату документів бенефіціара в момент їх надання в банк. А потім вимагає відшкодування здійсненого платежу в банку-емітента. Якщо ж виконавчий банк і банк-емітент не мають взаємних кореспондентських рахунків, то в розрахунках бере участь третій (рамбурсний) банк, в якому є кореспондентські рахунки названих банків. При відкритті акредитива банк-емітент дає інструкції (рамбурсне повноваження) рамбурсному банкові оплачувати вимоги виконавчого банку протягом терміну дії й в межах суми акредитива.

Виходячи з множини та різноманітності акредитивів їх можливо класифікувати за низкою критеріїв.

Так, з точки зору можливості зміни або анулювання акредитиву банком-емітентом розрізняються відкличний і безвідкличний акредитив.

Відкличний акредитив – це такий акредитив, який може бути змінений або анульований у будь-який момент після попереднього повідомлення бенефіціара. Такий акредитив не дає експортеру ніякої гарантії й тому використовується досить рідко.

Безвідкличний акредитив – це тверде зив – це тверде зу-емітента провести платежі або акцептувати чи купити перевідні векселі, виставлені бенефіціаром, при представленні банку комерційних документів, передбачених в безвідкличному акредитиві й додержанні всіх його умов. Дія такого акредитиву протягом встановленого терміну не може бути анульованою без згоди експортера.

З точки зору додаткових зобов’язань іншого банку за акредитивом розрізняють підтверджений і непідтверджений акредитиви.

Підтверджений акредитив – це такий акредитив за яким авізуючий банк гарантує бенефіціару оплату відвантажених ним товарів, або гарантом виступають декілька банків.

При непідтвердженому акредитиві банк експортера лише інформує останнього про відкриття акредитива, але не гарантує його оплату. В цьому випадку відповідальність за виконання зобов’язань несе лише банк-емітент.

З точки зору наявності валютного покриття розрізняють покритий і непокритий акредитиви.

Покритий акредитив – це такий акредитив, при якому банк-емітент переказує валюту в сумі акредитиву авізуючому банку. До інших форм покриття акредитивів належать депозитні й блоковані рахунки тощо.

У сучасних умовах, в основному, використовуються непокриті акредитиви, тобто такі, при яких банк-емітент не переказує валюти авізуючому банку на користь бенефіціара.

З точки зору можливості відновлення акредитива виділяють ролловерні (револьверні, відновлювальні) акредитиви. Це такий вид акредитиву за яким сума акредитива з виплатою коштів автоматично відновлюється в межах встановленого ліміту та терміну дії акредитива. Ролловерні акредитиви, які дають змогу скоротити витрати обігу, широко застосовуються при розрахунках за контрактами на значні суми з регулярним відвантаженням протягом тривалого часу.

З точки зору можливості використання акредитива іншими бенефіціарами розрізняють трасферабельні (переказні) акредитиви. Даний вид акредитива застосовується коли експортер не виробляє всі деталі, що продаються, сам, а купує їх у субпостачальників. У цьому випадку він домовляється з імпортером про відкриття переказного акредитива і має можливість перевести частину свого акредитива постачальникам. Цей вид акредитива значно дешевший, ніж відкриття окремих акредитивів своїм субпостачальникам. Трансферабельний акредитив може переказуватися лише один раз.

З точки зору можливостей реалізації акредитива можна виділити:

Одним з різновидів акредитива є циркулярний акредитив з вільною негоцією. Він може бути представлений будь-якому банку, який бажає його виконати. Такі акредитиви є безвідкличними й виставляються в основному великим банкам добре відомим в ділових колах, оскільки в іншому випадку бенефіціару важко їх реалізувати.

Також в наш час застосовуються компенсаційні акредитиви і акредитиви “бек ту бек”. Вони мають такий економічний зміст: бенефіціар, на користь якого відкривається акредитив за дорученням імпортера, є не виробником товару, а посередником. Для того щоб забезпечити постачання товару імпортеру, він зобов’язаний його купити. Якщо розрахунки з фірмою-виробником товару повинні здійснюватись у формі документарного акредитиву, то забезпечення для відкриття такого акредитиву посередник звичайно пропонує банку.

Акредитивна форма розрахунків досить складна і дорога. Оскільки за виконання акредитивних операцій (авізування, підтвердження, перевірка документів, платежі) банки стягують вищу комісію ніж при інших формах розрахунків. Крім того, для відкриття акредитива імпортер звичайно використовує банківський кредит, що вимагає сплати процентів, і відповідно веде до подорожчання цієї форми розрахунків.

Для імпортера акредитивні розрахунки не зовсім вигідні, оскільки ведуть до іммобілізації й розпорошення його капіталів, але, разом з тим, вони дають можливість контролювати (через банки) виконання умов угод експортером.

Для експортера акредитивна форма розрахунків має переваги в порівнянні з іншими формами розрахунків. По-перше. Це надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, тому що її здійснює банк, а по-друге, це швидкість одержання платежу.