Проаналізувати поєднання аналізу та синтезу у системному підході в сфері міжнародних відносин

Систе́мний підхі́д — один з спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему. Сукупність елементів є субстратом системи, системоутворювальні відношення між елементами становлять структуру системи.

Об'єкти, як системи, досліджують за допомогою особливих властивостей — системних параметрів, таких як простота, складність, надійність, гомогенність тощо. Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучас. етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови заг. теорії про системи — системології.

Підхід - спосіб організації принципів та методів. Системний підхід базується на представленні об’єкту дослідження в вигляді великої складної системи і використання методів системного аналізу та синтезу. Системний підхід орієнтує дослідника на розкриття цілісності об’єкта через його функції, виявлення в ньому складових елементів, їх властивостей та взаємов’язків, зведення їх в єдину теоретичну модель Система - сукупність (множина) окремих об'єктів з неминучими зв'язками між ними. Велика система( складна система)- керована система, що розглядається як сукупність взаємозв’язаних керованих підсистем, об’єднаних спільною метою функціонування. Система (підсистема)- цілісний комплекс взаємозв’язаних елементів, що мають певну(означену) структуру і взаємодіють з зовнішнім середовищем.

Основними складовими системного підходу в аналітичних дослідженнях є: визначення системоутворюючого фактору (мети), а звідси - і функцій, що виконує система; - визначення структури ( сукупності відношень між елементами системи); - визначення взаємодії з іншими підсистемами.

Системний підхід в аналізі МВ. Для держави система міжнародних відносин являє собою зовнішнє середовище. Під її впливом в значній мірі формується її зовнішньополітична діяльність, у ній вона реалізується, у ній держави реалізуються. Інколи в якості самостійної системи розглядають види міжнародних відносин: На основі сфер суспільного життя і змісту відносин - економічні, політичні, культурні, ідеологічні. На основі взаємодіючих суб’єктів - міжнародні, міжпартійні, відносини між організаціями. На основі геополітичного критерію - глобальні, регіональні, локальні. На основі ступня розвитку і інтенсивності - високий, середній, низький. З точки зору напруженості - стабільні та нестабільні, відносини суперництва, ворожнечі, конфліктності, війни.

Визначальних характеристик структури системи міжнародних відносин є різі структурні рівні: глобальний; регіональний; субрегіональний; міжнародно-ситуаційний; груповий (коаліційний); двосторонній. Всі рівні в сукупності складають ієрархію структури системи міжнародних відносин. Вони є одиницями аналізу міжнародних відносин при системному підході.

Методологічною основою процесу систематизації інформації є аналіз і синтез в результаті аналітико синтетичної переробки інформації може бути: створений новий документ: огляд, звіт, доповідь, методичка, розробка. Задача аналізу полягає в розподілі першого джерела на складові його елементи або аспекти. Це початкова і найбільш легка частина роботи, результатом якої стає виявлення найбільш цінної, професійно значимої інформації, відділення її від застарілих або другорядних відомостей. Так полягає справа з формуванням первинного масиву методичної розробки теми: визначення цілей і вимог, основних питань і проблем, ключових слів і понять. Синтез здійснити значно важче чим аналіз. Синтез – це поєднання у єдине ціле тої необхідної інформації, яка була виділена в результаті аналізу. Представити із складових частин деяке ціле в якому екстрапольовані тенденції розвитку від простого до складного, від часткового до загального і навпаки, найбільш важливий практичний результат який ілюструє логічна структура. На основі законів логіки послідовно розгортається схема-алгоритм. Тема набуває відчутних контурів і забезпечується достатньо повне її сприйняття.