4. Етапи розвитку класичної школи політичної економії. Економічні погляди Петті, Сміта,

Класична політична економія зародилася в Англії в кінці 17 ст. та у Франції на початку 18 ст., прийшовши на зміну меркантилізму.

Уперше термін «класична політична економія» ввів Маркс стосовно школи, яка розпочала дослідження внутрішніх закономірностей буржуазного суспільства.

Класична школа, на відміну від меркантилістів – прихильників державного втручання в економічне життя, проголосила принцип економічної свободи ,економічного лібералізму. Класики були противниками протекціонізму .

До класичної політичної економії зараховуються економісти від Петті до Рікардо в Англії і від Буагільбера до Сісмонді у Франції. Вершиною класичної політичної економії є праці А. Сміта і Д. Рікардо.

Уільям Петті (1623-1687) – основоположник класичної політичної економії в Англії. Оцінка економічних поглядів У.Петті є неоднозначною. Одні вважають його меркантилістом, інші - засновником класичної політичної економії. Його перу належить кілька наукових творів: «Трактат про податки і збори», «Різне про гроші», «Політична арифметика»

Теорія вартості. Петті вважають засновником трудової теорії вартості. До проблеми визначення вартості він підходить з позиції пропорційного обміну, що визначається витратами праці на виробництво товарів і залежить від її продуктивності в різних галузях. Отже, «природна ціна» у Петті – це, по суті, вартість.

Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла, які з самого початку функціонують як мінові вартості. Решта продуктів праці це – споживні вартості, які лише в обміні стають міновими вартостями. У Петті немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. Земля у нього теж стає фактором вартості.

Заробітну плату Петті розуміє як ціну праці. Якщо меркантилісти просто схвалювали закони, що фіксували максимальний рівень заробітної плати, то Петті намагається знайти її об’єктивні фактори, визначити ціну праці. Її величину він визначає вартістю засобів існування. Однак цю правильну думку Петті зводить нанівець, коли пише, що рівень заробітної плати має дорівнювати мінімуму засобів існування, тобто забезпечувати лише фізіологічний прожитковий мінімум, щоб примусити робітників працювати. Низька заробітна плата, на його думку, гарантує одержання прибутку капіталістами, здійснення нагромадження, а зрештою – підвищує конкурентоспроможність Англії на зовнішніх ринках. Основною формою додаткового продукту Петті вважає земельну ренту.

Рента також є продуктом праці. Її величина – це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва, до яких Петті відносить заробітну плату й витрати на насіння. Отже, рента, як визнає Петті, - це результат неоплаченої праці робітника.

Водночас Петті називає «природною та істиною» земельною рентою чистий продукт, створений у господарстві дрібного виробника. Аналізує земельну ренту, вводить поняття диференційної ренти – що утворюється на різних за родючістю землях і залежить від їх відстані відносно ринків.

Заслуговує на увагу і спроба Петті визначити ціну землі, яка залежить від прибутковості земельних ділянок. Ціна землі в нього дорівнює 21 -й річним рентам – 21-спільні роки життя діда, батька і сина .

Теорія процента Процент Петті називає «грошовою рентою» і розглядає його як щось похідне від ренти. Величина процента залежить від розмірів земельної ренти й кількості грошей в обігу. У праці «Різне про гроші» він трактує процент як страхову премію і плату за утримання. Петті заперечує необхідність законодавчого регулювання процента.

Він розвиває ідею обернено пропорційної залежності між величиною грошової маси і процентною ставкою.

Великою заслугою Петті є запровадження кількісного визначення національного багатства й національного доходу. Він першим виокремив категорію національного доходу і здійснив його розрахунки. Національний дохід, на його думку, створюється і у сфері матеріального виробництва, і у сфері послуг.

Адам Сміт (1723 – 1790) – видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У своїй праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» 1776р. –В цій книзі він узагальнив раніше набуті знання, провів глибокий аналіз екон. явищ і процесів, створивши наукову систему. Його вважають основоположником економічної науки. Розглядає окремі сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. Зокрема, досліджує «людину економічну», однак не ізолює її від двох інших аспектів людської природи.

Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він аналізує як внутрішні закономірності економічних явищем, так і описує їхні зовнішні прояви. Суспільство - це сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями. Головним є такі, як трудове походження життєвих благ, схильність до обміну послугами або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси.

Поділ праці і гроші. Сміт чітко називає першоджерелом багатства – працю. Зростання продуктивності праці внаслідок її поділу зумовлюється:

1. Збільшенням вправності робітника.

2. збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого.

3. виходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дають змогу одному робітникові виконувати працю кількох.

Поділ праці й обмін передбачають наявність знаряддя у Сміта є гроші. Виникнення грошей Сміт правильно розглядає як об’єктивний процес, а не як результат домовленості виробників. У своїй праці Сміт подає надзвичайно цікавий матеріал щодо історії виникнення грошей. Він досить детально простежив цей процес і показав, що гроші – це товар, який відокремився від маси інших товарів в результаті розвитку обміну. Гроші, як і інші товари, мають вартість. Їх Сміт розглядає, як засіб, що полегшує обмін.

Визнаючи всі функції грошей, Сміт, проте, головною, визначальною називає функцію грошей, як засобу обігу. Гроші він назвав «великим колесом обігу» і підкреслив, що вони відрізняються від товарів, які обертаються з їхньою допомогою. На відміну від меркантилістів, які золото і срібло вважали носіями суспільного багатства, Сміт підкреслював, що дохід суспільства – це товари, а не гроші.

Запропонував основні принципи податків : пропорційність, стабільність, визначеність, зручність.

Теорія вартості. Цінність має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге – «цінністю в обміні». Це фактичне визнання споживної й мінової вартості.

Для з’ясування основних правил, що визначають мінову цінність товарів, Сміт ставить три завдання.

1. визначити справжнє мірило мінової цінності, тобто визначити справжню ціну всіх товарів

2. показати, з яких частин вона складається

3. з’ясувати , через які обставини відбувається відхилення ринкової ціни від природної

У творах Сміта дивовижно переплетені два погляди на цінність – суб’єктивний і об’єктивний. Суб’єктивний полягає в тім, що на його думку, робітники оцінюють свою працю як жертву.

З розвитком поділу праці ситуація змінюється. По-перше, обмін стає необхідним, тому ще дає змогу одержувати найрізноманітніші товари. По-друге, як зазначає Сміт, багатство особи – це її можливість одержувати продукти чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару.

Класи і доходи. Визнає три складові ціни є видами доходів трьох різних категорій персоніфікованих економічних функцій, що відповідають трьом факторам виробництва: праці, капіталу і землі.

Заробітна плата – це продукт праці, природна винагорода за неї. Коли виробник працює власними засобами виробництва і на своїй землі, він одержує повний продукт праці. За умов капіталізму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу , що обробляється, іншу частину одержує власник капіталу як прибуток Сміт був прихильником високих заробітних плат і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці.

Капітал – це головна рушійна сила економічного прогресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить прибуток, або за допомогою якого працею створюються нові блага. Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капіталу належать машини й різні знаряддя праці та здібності людини.. Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продовольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції.

«Догма Сміта – не визнавав вплив основного капіталу на вартість.

Невидима рука ринку – це конкуренція.

Вартість визначається – зарплатою, прибутком і рентою.

Велике колесо обігу - гроші. Знаряддя обміну і торгівлі.»

Теорія абсолютних переваг - країна повинна торгувати тими товарами, витрати на виробництво яких менші.»