Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

• виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

• є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти

• Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах.

• Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

• Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

• Лібералізація валютних операцій.

• Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

• Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

• Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші) це:

• Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)

• Міжнародні валюти (СДР)

• Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).

Міжнародні валютно-фінансові організації - інституціональний елемент валютної системи.

• Регламентація діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни (центральний банк, міністерство економіки, міністерство фінансів; в деяких країнах – органи валютного контролю)

• Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944р.), а в Європейській валютній системі – Європейський фонд валютного співробітництва (1973-1993рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994-1998рр.), а з 1 червня 1998р. – Європейським Центральним банком.