РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика народного господарства Люксембургу

Велике Герцогство Люксембург (люксемб. Groussherzogtum Letzebuerg, фр. Grand-Duche de Luxembourg, нім. Gro?herzogtum Luxemburg) -- держава в Західній Європі.

Країна розташована в Західній Європі, межує на півночі і заході з Бельгією,на сході з Німеччиною, та на півдні з Францією. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до Бенілюксу. На сході країна обмежується річкою Мозель. Рельєф -- переважно горбиста піднесена рівнина, на півночі якої підносяться відроги Арденн (найвища точка -- пагорб Кнайфф, 560 метрів). Загальна площа країни -- близько 2586 км?.

Населення Люксембургу складає близько 493,5 тис. осіб (2009 р.) , середня густота населення становить близько 164 осіб на км?. Етнічні групи: німці і французи. Мова: німецька, французька (обидві державні), люксембурзька (із групи германських мов).

Вікові категорії:

0-14 років - 19%;

15-64 року - 67%;

65 років і старше - 14%.

Середня тривалість життя становить приблизно 77 років.

Більша частина населення концентрується у південній частині країни.

За кліматичними особливостями Люксембург схожий з Нідерландами і Бельгією. У Люксембурзі переважає помірний тип клімату, перехідний від морського до континентального. Найспекотнішим місяцем є липень, у цей час в денні години повітря прогрівається до 22-24 градусів тепла, а вночі відзначається близько 12-14 градусів. Зима тут мяка, найбільш холодний місяць -- січень. У січні вдень температура повітря коливається від 1 до 3 градусів тепла, вночі -- від ?3 до ?1 градуса. але в передгірях Арденн іноді бувають морози до -15 град. С.

За рік на півдні країни випадає 760 мм опадів, а найбільша кількість опадів випадає на півночі країни -- до 900 мм, взимку тут часті снігопади. Опади рівномірно розподілені впродовж року, невеликі максимуми спостерігаються в травні, червні та листопаді, грудні.

Тваринний світ дуже бідний. На ріллі можна побачити зайців, а в лісовій гущавині косуль, серн і кабанів. Тут живе багато білок. Із птахів зустрічаються вихорі, сойки, а також фазани. Рідким гостем стали яструби. У лісових хащах мешкають рябчики і глухарі. У ріках і джерелах Еслінгу водиться форель.

Більше ніж 1/3 території Люксембургу займають дубові і букові ліси. Вони зосереджені в Еслінзі і північній частині Гутланду. У верхніх частинах схилів Арденн зявляються модрина і ялина. Місцями зустрічаються торфові болота. У Люксембурзі в садах культивують такі теплолюбні рослини, як волоський горіх, абрикос, гостролист, самшит, кизил, барбарис.

Із природно-ресурсного потенціалу тут зустрічаються наступні мінеральні ресурси: горючі сланці, залізна руда, вапняки.

4 найбільш важливі ріки є: The Moselle, the Sure, the Our, and the Alzette.

Інші річки:

Mess, Mamer, Eisch, Attert и Уорк на Заході;

Wiltz, Clerve и Blees на Півночі;

The Ernz Blanche, the Ernz Noire, the Syr and the Gander на Сході;

Нинішня територія Люксембургу була у складі провінції Бельгії Прима під владою Римської імперії. У V столітті н. е. контроль над нею встановили франки. Феодальне володіння виникло 963 pоку, коли один із наближених франкського короля, граф Зігфрид Люксембурзький побудував на місці сучасного міста фортецю Лютцельбурґ -- найпотужнішу твердиню в Європі тих часів. 1083 року тут виникло графство у складі герцогства Верхня Лотарингія. 13 березня 1354 року воно отримало статус герцогства. Країна перебувала послідовно під владою Бургундії (1443 -- 1506 pp.), Іспанії (1506 -- 1684 pp.), Франції (1684 -- 1697 pp.), Іспанії (1697--1714 pp.), Австрії (1714 -- 1795 pp.), Франції (1795--1815 pp.).

Віденський конгрес 9 червня 1815 року утворив Велике герцогство Люксембург і передав його управління на правах особистої унії королю Нідерландів. Під час повстання 1830 року Люксембург став на бік Бельгії. 1839 року Люксембург розділився: західні валлонські регіони відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогству надано право самоврядування. Впродовж 1842--1919 pоків Люксембург перебував у митному союзі з Німеччиною. 1876 року Люксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішенням Лондонської конференції. 17 жовтня 1868 року прийнято конституцію. Король Нідерландів Віллем III помер 23 листопада 1890 року, не маючи нащадка за чоловічою лінією.

Відтоді Нідерланди і Люксембург очолюються представниками різних гілок королівської родини Нассау. Німеччина окупувала Люксембург під час обох світових воєн. У неї нібито були наміри анексувати Люксембург, але їх здійсненню завадив загальний страйк 1942 року. Зі статусом нейтралітету покінчено 1949 pоку, коли Люксембург приєднався до НАТО. Великий герцог Жан став главою держави 12 листопада 1964 року, після того, як його мати -- велика герцогиня Шарлотта зреклася престолу. Матері на той час було 68 років, синові -- 43.

Люксембург уклав економічний союз із Бельгією 1921 року. Нідерланди приєдналися до нього 1948 pоку, і цей союз одержав назву Бенілюкс. Він став першою зоною вільної торгівлі в Європі. Люксембург був і серед засновників Європейського співтовариства. Соціалістичний коаліційний уряд перебував при владі з 1984 року. 1989 року Люксембург відзначив 150-річчя своєї незалежності. 7 жовтня 2000 року після зречення з престолу батька (через похилий вік) трон посів великий герцог Анрі.

Державний лад Люксембургу -- конституційна спадкова монархія.

Голова держави -- великий герцог Анрі (при владі з осені 2000 року). Відповідно до конституції (що діє з 1868 року), він одноосібно здійснює всю повноту виконавчої влади: визначає порядок організації уряду, його склад, затверджує й обнародує закони, призначає на цивільні і військові посади, командує збройними силами, укладає міжнародні договори тощо.

Решта функцій виконавчої влади належить уряду, що призначається великим герцогом у складі голови (державного міністра) і міністрів. Найвищий орган законодавчої влади -- однопалатний парламент (палата депутатів), обирається населенням на 5 років шляхом загальних прямих виборів за системою пропорційних представництв. Право голосу надається всім громадянам, що досягли 18 років. Управління в округах здійснюється комісарами, в кантонах -- бургомістрами. Органами самоврядування в комунах є виборні ради.

У судову систему входять світові судді, окружні суди і Верховний суд. Консультативний орган з питань права і вищий адміністративний суд, що призначається великим герцогом, -- Державна рада.

Столиця Люксембургу -- місто Люксембург.

Найбільші міста Люксембургу: Люксембург (76 тис. осіб), Еш-сюр-Альзет (24 тис. осбі), Діфферданж (15,7 тис. осіб), Дюделанж (14,7 тис. осіб).

В адміністративному відношенні Люксембург поділяється на округи три округи Дікірх, Гревенмахер та Люксембург, які, у свою чергу, поділяються на 12 кантонів (подані зі столицями):

Віанден -- місто Віанден

Вільц -- місто Вільц

Гревенмахер -- місто Гревенмахер

Дікірх -- місто Дікірх

Еш -- місто Еш-сюр-Альзетт

Ештернах -- місто Ештернах

Капеллен -- місто Капеллен

Клерво -- місто Клерво

Люксембург -- місто Люксембург

Мерш -- місто Мерш

Реміщ -- місто Ремиш

Роданж -- місто Роданж

До складу кантонів Люксембургу входять 118 комун (міських і сільських).

Люксембург є частиною єврозони з 1999 року. ВВП - повний $27,27 млрд. ,на душу населення-$58.900 .

Промисловість. Основні галузі промисловості: гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, металообробна, хімічна, шкіряна, цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова, електротехнічна. Провідна галузь промисловості -- чорна металургія. За виробництвом сталі на душу населення країна посідає перше місце у світі. Останню домну загасили 1997 p., і нині сталь виплавляють в електропечах. У промисловості сильні позиції має іноземний капітал.

Сільське господарство. Приблизно чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: мясомолочне тваринництво і зернокормове рослинництво. Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них практикується змішане господарство. Трапляються і виключно молочні ферми. Грунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва.

В аграрному секторі зайнято лише 5% робочої сили. Продуктами сільського господарства є овес, картопля, ячмінь, троянди, фрукти, вина. За обсягом товарної продукції рослинництво значно поступається тваринництву. Розводять велику рогату худобу, коней, свиней тощо.

Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах. Сільське господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам. Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.

Транспорт. Довжина залізниць -- 275 км, автошляхів -- понад 5 тис. км. Авіакомпанії «Люксер» і «Карголюкс» обслуговують міжнародні авіалінії. Міжнародний аеропорт -- у столиці.

Зовнішня торгівля. Країна -- важливий міжнародний банківський центр. Є побоювання, що уніфікація фіскального законодавства Європейського Союзу призведе до втрати Люксембургом його унікального становища як провідного фінансового центру світу. Певні надходження країна має від туризму. Люксембург експортує 90% своєї продукції. Основні експортні товари -- сталь (2/3 експорту) і металовироби. Імпортують зерно, машини, нафту, залізну руду, вугілля, кокс. Головні зовнішньоторговельні партнери -- країни Європейського Союзу.

Зайнятість: сільське господарство -- 3 %, промисловість -- 37 %, сфера послуг -- 60 %. Обробляється 24 % площі. Основні с/г продукти: мясо, молоко, вовна, зерно, овочі, фрукти. Долина Мозеля відома виноградом і винами.

Основне населення Люксембургу -- люксембуржці, летцебургер (самоназва). Живуть також в Італії, Німеччині та Франції. Загальна чисельність 481 тис. чоловік, в тому числі в Люксембурзі 285 тис. осіб. Говорять люксембурзькою мовою німецької групи індоєвропейської сімї. Поширені також німецький та французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна кількість віруючих -- католики, є протестанти.

За статистикою смертність перевищує народжуваність і становить відємне сальдо - 23 882,яке компенсується великою кількістю іммігрантів.

У Люксембурзі використовується три мови. Люксембурзька мова, яка раніше вважалась одним з діалектів німецької- є мовою, яку більшість Люксембуржців вчать з раннього дитинства у себе вдома. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах - французькою або німецькою. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної мови, більшість володіють,в більшій чи меншій мірі, німецькою. Газети друкують статті переважно французькою мовою, але іноді також німецькою і люксембурзькою. Люксембурзькі канали телебачення мовлять майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Відповідно до численних досліджень, 75% люксембуржців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька звучить і в роботі парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13% людей (в основному португальських іммігрантів) володіють португальською, досить поширені також знання англійської. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в сімдесятих роках і з тих пір переживає відродження, також і серед молодого покоління.

Творцями-«стовпами» люксембурзької національної літератури по праву вважаються національного поета і етнографа Е. де ла Фонтен (1823--1891), автора пісень та народознавчих записок про люксембуржців; поета Мішель Ленц (1820--1893), автора слів до гімну Люксембургу «Ons Hemecht», письменника і поета Мішель Роданж (1827--1876), творця люксембурзького національного епосу «Ренерт-Лис» (Renert).

У ранньо-середньовіковий період головним художнім центром був монастир в Ехтернахе, де вироблялися мініатюри, що відображали у VIII-X ст. ірландські, а на рубежі X і XI століть - німецькі традиції. Виконувалися і різьблені оклади Євангелій з пластинами з слонової кістки.

В XI столітті зводилися численні замки (збереглися в руїнах), романські капели (десятигранна капела замку Віанден) і базиліки (церква Санкт-Віллібрордус в Ехтернахе, 1017-1931) зі скульптурним оздобленням. Готичні церкви ст XIV-XVI ст. (У містах Люксембург, Ріндшлейден, Сет-Фонтен та ін.) відрізнялися великою кількістю скульптур в інтерєрах (скинії, статуї мадонн і святих, надгробки). У другій половині XVI ст. поширився стиль ренесансу (ратуша, нині герцогський музей, в Люксембурзі, 1563), а в XVII ст. - Бароко (собор у Люксембурзі, 1613-1921). Зводилися укріплення резиденції знаті (замки Вітранж, Анзембург та ін.). У XVIII ст. переживав розквіт декоративно-ужиткового мистецтва (виробництво меблів, виробів з металу, фаянсу). У в архітектурі XIX ст. класицизм поступився місцем еклектизму.

Образотворче мистецтво в XIX ст. розвивалося під французьким впливом (портрети Ж. Б. Фрезі, романтичні пейзажі М. Кірша). Після Першої світової війни 1914-1918 виявився вплив німецького експресіонізму, потім - французького фовізму. Рисами гострого гротеску, соковитістю гами, співчуттям до знедолених відзначена живопис Й. Куттера. У творах сучасних художників (В. Кесселер, Ж. Пробст, М. Хофман та ін) відчутні впливи Матісса, Пікассо та інших французьких майстрів.

Центром музичної культури Люксембургу з 1906 року є Люксембурзька консерваторія, а з 2005 -- Люксембурзька філармонія, яка є головним концертним майданчиком філармонічного оркестру. Чотири рази Люксембург приймав конкурс Євробачення -- в 1962, 1966, 1973 і 1984 роках.

У країні знаходиться частина природного національного парку Дойч-Люксембурґ, що розташований переважно на території Німеччини; кілька резерватів. Столиця поділена річками Петрюс і Альзет на Нижнє та Верхнє міста, через ріки перекинуто багато мостів. У Верхньому місті -- руїни давньоримської чатової вежі, скельова капела Сен-Кірен (VI і XVI ст.), готична церква Сен-Мішель (1519 p.), Великий герцогський палац (XVI ст.), Палац юстиції (1556--1572 pp.), кафедральний собор Нотр-Дам (1613 -- 1621 pp.), ратуша (1830 p.), Національний музей. Туристів приваблюють старовинні замки Віанден, Вітранж, Вільц; базиліка Санкт-Віллібрордус у м. Ехтернах, готична церква (XIV --XVI ст.) в Сет-Фонтені.