2. Змістові компоненти вирішення американо-іракської війни, мотиваційні цілі та інтереси конфліктуючих сторін

Головною офіційною причиною війни була оголошена наявність в Іраку зброї масового ураження, а думки щодо обґрунтованості цього твердження значно варіювались серед країн-членів ООН. [11]

При тому соціологічні опитування в різних країнах доводили, що значна більшість населення планети не бачить загрози в Іраку і не схвалює інтервенції під проводом США. Тобто заради усунення антидемократичного режиму, який не рахується з громадською думкою, країни-демократії (Велика Британія, Іспанія, Італія, Польща, Данія тощо) всупереч демократичним традиціям ігнорували волю власних громадян в такому надзвичайно важливому питанні, як участь країни у військових діях або різнобічна допомога іншій країні-комбатанту, що, відповідно, нівелює ті самі демократичні цінності, на захист яких вони нібито виступили. [2, с. 44-45]

До того ж, щоб запевнити власну та світову спільноту в небезпеці режиму С. Хусейна, Вашингтон і Лондон змушені були відверто фальсифікувати дані розвідки щодо іракської зброї масового ураження (ЗМУ). Американська адміністрація замість справжніх документів ЦРУ використала для публікації з точністю аж до граматичних помилок дисертаційну роботу, яку було написано в 1991 р. Т. Блер, британський премєр-міністр, запевнив депутатів парламенту, що іракський уряд, якщо буде потреба, має можливість задіяти ЗМУ протягом 45 хвилин. Обидва факти по закінченні операції стали обєктами розслідування з боку спеціальних парламентських комісій, хоча, як і очікувалось, безрезультатного по відношенню до тих, хто організував дану дезінформацію. Нарешті, зброї масового ураження, згідно з доповіддю Д. Кея, голови комісії з її розшуку, США не пощастило знайти навіть через 5 місяців по завершенні регулярної війни, хоча на той момент загальні витрати американської скарбниці на пошук ЗМУ сягали близько 300 млн. дол. [9]. На вимогу президента Буша Конгрес вотував ще 600 млн. задля тих самих цілей, але невдовзі сам Д. Кей визнав відсутність в Іраку хімичної чи бактеріологічної зброї, піддав жорсткій критиці адміністрацію і особисто Дж. Буша, та був відправлений у відставку. Показово, що за часів адміністрації Клінтона Дейвід Кей сповідував досить критичну позицію стосовно іракської політики США, наполягаючи на необхідності її модифікації у жорсткіший бік [10, с. 10-14]. Після року імітації пошуків ЗМУ на території Іраку держсекретар К. Пауелл, міністр оборони Д. Рамсфелд, а пізніше сам Дж. Буш змушені були визнати відсутність бактеріологічної, хімічної і тим більше атомної зброї в Іраку. Доволі парадоксально на цьому тлі виглядає той факт, що детальні аргументовані доповіді тоталітарної влади Іраку про відсутність у нього ЗМУ, які вчасно отримали члени РБ ООН, не були взяті до уваги демократичними країнами, які вдалися до примітивної підробки документів задля початку війни на Близькому Сході.

Президент США жодного разу не згадував нафту серед причин, які він наводить для виправдання свого рішення захопити Ірак і повалити режим С. Хусейна. Однак нафта є найбільшим фактором, зважаючи на який Ірак звинувачується у невиконанні резолюцій ООН і намаганні заволодіти зброєю масового ураження з метою нападу на США. Нафта - це основний фактор у боротьбі за Ірак, який є великою премією. [1, с.53]

Таким чином, якщо мати на увазі те велике значення, яке відігравав і відіграє Близький Схід для США після Другої світової війни, то стане ясно, що ніхто і ніщо не змогло б стати на заваді американським планам щодо Іраку.

Очевидно, будь-який президент США на місці Дж. Буша скористався б можливістю посилити вплив своєї країни на Близькому Сході шляхом встановлення контролю над Іраком. Відмінності могли б бути лише у формах реалізації цієї мети - в більшій чи меншій мірі узгодження цього питання з союзниками США і дотримання легітимності у рамках ООН.