1. Субєктивні причини не вирішення конфлікту

Війна в Іраку - це вторгнення Збройних сил Сполучених Штатів та Збройних сил Великої Британії на територію Іраку, за підтримки урядів країн що входили у міжнародну коаліцію. Відтак, це основні сторони даного конфлікту.

У коаліційному угрупуванні багатонаціональних сил під егідою США на початку іракської війни брали участь 47 з 267 держав світу. З них військовими діями США 19 країн надали лише дипломатичну підтримку, 14 - надали повітряний простір і висловили свою готовність відправити після закінчення бойових дій своїх миротворців до Іраку. Франція, Німеччина та арабський світ заявили про нейтралітет, а в деяких випадках навіть засудити дії коаліційних військ. До анти іракської коаліції увійшли переважно держави, що прагнули дивідендів (економічних, політичних тощо) після закінченню війни. Зокрема, крім США та Великобританії, загони миротворців були направлені з Польщі, України, Чехії, Австралії, Іспанії та Японії. [7, с. 52]

Оскільки учасниками коаліції мандат ООН на інтервенцію не був отриманий, легітимність вторгнення була під сумнівом. [11]

Відтак, першим важливим парадоксом війни став антидемократичний засіб прийняття рішення про її початок. Для її виправдовування наймогутнішій державі світу не вдалося задіяти навіть механізми ООН; в останній момент, коли стало очевидно, що проект американської резолюції щодо дозволу вирішувати іракське питання силовими засобами буде заблоковано, США зняли його з розгляду в Раді Безпеки і почали діяти без звертання уваги на існуючу систему міжнародного права.

Із самого початку друга іракська війна розвивалася не за тим сценарієм, який пропонували у Вашингтоні чи Багдаді. Загалом зіткнення найпотужнішої військової машини світу з підрозділами федаїнів та регулярної іракської армії нагадувало суміш парадоксів. [2, с. 45]

За кількістю військовослужбовців, направлених до Іраку, за США йдуть Велика Британія, Південна Корея, Італія, Польща та Грузія. Такі країни, як Росія, Франція, Німеччина, Китай та Індія з першого дня вторгнення відмовилися підтримувати дії американців.

Станом на квітень 2009 року, в операціях на території Іраку брали участь вояки з понад 20 країн світу, що входили до складу коаліційних сил. [11]