59. Суть менеджменту як сфери діяльності та науки.

Поняття «менеджмент» за своїм змістом й економічною сутністю є досить складним і багатогранним. Менеджмент – явище складне, багато аспектне і його не можна визначити однією фразою. Найбільше часто використовувані підходи до визначення поняття "менеджмент" дозволяють трактувати його як науку управління, процес управління, мистецтво управління, функції управління, органи управління, групу людей, керуючих організацією

Менеджмент – самостійний вид професійної діяльності, спрямований на досягнення організацією, що діє в ринкових умовах, певних намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів економічного механізму менеджменту.

Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій – одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

Управління розглядається як процес взаємопов'язаних дій. Ці дії дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління – це загальна сума всіх функцій, а саме:

- планування;

- організація;

- мотивація;

- контроль.

Ці чотири первинні функції об'єднані зв'язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним об'єктом чи видом діяльності – це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом.

У цілому, сучасний менеджмент характеризується:

• зміною змісту планування;

• всебічним дослідженням факторів успішної діяльності;

• орієнтацією управління на досягнення стабільних успішних результатів;

• розвинутою теорією і практикою маркетингу;

• розробкою ефективних технологій прийняття рішень;

• широким застосуванням математичних методів і досягнень інформатики в управлінні;

• розвинутою мережею розрахункових систем і засобів комунікацій;

• активною участю персоналу в управлінні;

• дедалі більшим звертанням до здорового глузду, простих істин, які доступні для розуміння і використання широкими масами.

Менеджмент (як наука) є самостійною сферою знань, наукою, що має власний предмет та об'єкт дослідження, специфічні проблеми, методи і способи їх вирішення, наявність системних і упорядкованих знань. Менеджмент як наука направляє зусилля на пояснення природи управлінської праці, установлення зв'язків між причиною і наслідком, виявлення факторів і умов, при яких спільна праця людей стає більш продуктивною. У визначенні менеджменту як науки підкреслюється важливість упорядкованих знань про управління. Вони дозволяють не тільки вчасно і якісно керувати поточними справами, але і прогнозувати розвиток подій і відповідно до цього розробляти стратегію і політику організації.

60. Суть, структура та фактори середовища міжнародного бізнесу. (45зел)

Суб’єкти МБ функціонують у певному середовищі, яке значною мірою впливає на ефективність підприємницької діяльності.

Міжнародне бізнес-середовище – система взаємодіючих мікро- та макрочинників, що в сукупності можуть спияти чи навпаки протидіяти міжнародній підприємницькій діяльності фірми, впливати на її імідж і позиції на ринку. Бізнес-середовище буває:

Внутрішнє (мікро)- включає в себе ресурси й можливості компанії, систему її управляння, корпоративну політику, а також управлінський персонал, що приймає рішення. Крім того, складовою внутрішнього середовища є операційне середовище, що включає в себе представників організацій та установ, що спливають на діяльність компанії.

Зовнішнє (макро) – сукупність політичних, економічних, соціальних умов та показників, технікотехнологічні, екологічні та культурні чинники, що справляють безпосередній вплив на МБ та умови його функціонування.

Слід розрізняти також такі поняття як міжнародне макросередовище та міжнародне мікросередовище.

Міжнародне макросередовище – сукупність чинників економічного політичного і технологічного характеру, що сприяють чи протидіють міжнародній діяльності фірми.

Міжнародне макросередовище – сукупність галузевих умов розвитку міжнародної діяльності фірми, що визначаються поведінкою споживачів, конкурентів, постачальників товарів-субститутів.

Щодо меж дослідження та вливу чинників виокремлюють:

1.Національне бізнес середовище 2.Множинно-національне 3.Регіональне 4.Глобальне

Щодо сфери діяльності:

1Торгове, 2інвестиційне 3Інноваційне 4Технологічне 5екологічне

За складністю

1статичне2динамічне3турбулентне

Вихід компанії на зовнішні ринки передбачає дослідження, з1ясуванн і систематизацію факторів, зо формують бізнес-середовище.

До контрольованих належать 2 групи факторів: інструментарій маркетингу (ціна, товар, просування, розподіл) контрольовані фактори зовнішнього національного середовища

Контрольовані фактори національного середовища: фінансово-економічні (витрати виробництва, витрати на рекламу) техніко-технологічні (техніка, технології, ноу-хау)

організаційні (організаційна структура компаній)

Розрізняють такі неконтрольовані фактори міжнародного зовнішнього середовища: політичні фактори і принципи державного регулювання ринкових відносин правові економічні соціально-економічні інші: науково-технологічні, демографічні, географічні.