Проаналізувати кулуарну дипломатію та можливості отримання інформації

Відкритість переговірної дискусії завжди досить умовна, тому що паралельно ведеться конфіденційна дискусія на двосторонньому рівні – так названа «кулуарна дипломатія». Існує досить обґрунтована точка зору, що саме вона і є реальним механізмом прийняття рішень, а публічна дискусія в основному лише фіксує результати його роботи. . Кулуарна дипломатія й збір інформації може проявлятися в: бесідах після конференцій, саммітів й.т.д, у бесідах під час фуршетів, у бесідах під час неофіційних зустрічей (похід у театр дипломатів), спілкування з високопоставленими особами не мають відношення до МЗС (наприклад депутатом, міністром, начальником відділу як-нитка), спілкування з так названою елітою, зустрічі неофіційні з письменниками, журналістами, публіцистами, ведучими новин, акторами - людьми мистецтва.

Як свідчить дипломатичний досвід, кулуарна робота дипломатів полягає в наступному: спроби дізнатися, що саме мав на увазі той або інший представник держави, коли робив несподівану заяву? Чи варто сприймати його всерйоз, або ці слова — вияв некомпетентності? Як показує світова практика, в схожих випадках сторона, яка ініціювала питання, намагається або забути про свою пропозицію, або спустити на гальмах. Наприклад, у нашому випадку, — запропонувавши підготувати угоди, які мають піти в розвиток нинішнього договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.