Банківський переказ
Форми міжнародних розрахунків різняться за розміром участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна участь банків спостерігається при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна — при інкасо (контроль за наданням, переказом товаророзпорядчих документів і видача їх платнику відповідно до інструкцій довірителя) і максимальна — при акредитиві (надання бенефіціару платіжного зобов’язання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, що утримуються в акредитиві). Відповідно зростає забезпечення платежу для експортера: мінімально при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально — при акредитиві, який за своєю сутністю є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.
Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські перекази здійснюються у безготівковій формі, тобто через посередництво платіжного доручення, яке адресує один банк іншому. При цьому комерційні та товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні та інші документи) направляються від експортера імпортеру безпосередньо, минаючи банки. Комерційний банк виконує тільки платіжне доручення іноземних банків або оплачує відповідно до умов кореспондентських відносин виставлені на нього банківські чеки за грошовими зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями українських імпортерів.
Банківський переказ являє собою просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.
Рис. 2.1. Банківський переказ
У розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельного контракту має бути вказано, що розрахунки за поставлений товар робитимуться у формі банківського переказу. При цьому дається докладний перелік документів, які направляються від експортера імпортеру (за видом і кількістю). Крім того, мають бути вказані банківські реквізити отримувача переказу (номер рахунку, назва банку експортера, адреса), а також в які терміни здійснюватиметься платіж.
Банки починають брати участь у цій формі розрахунків при поданні в банк імпортера відповідної заяви на оплату контракту (додаток 1). Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (поставка товару, передання документів, а також сам платіж не входять у функції банку до моменту подання платіжного доручення). Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і, отже, стягують мінімальну комісійну винагороду. При банківському переказі комісію, як правило, бере банк імпортера з переказодавця, відповідно до тарифів комісійного винагородження комерційного банку за роботу з клієнтами (розмір її визначається самим банком і є або фіксованим, або виражається у відсотках). Банк імпортера, прийнявши заяву на переказ від клієнта-імпортера, надсилає від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера тим способом, який вказується в заяві клієнта: поштою, телексом, через систему СВІФТ (SWIFT). Зараз у міжнародній банківській практиці використовується відправлення платіжних доручень або телексом, або каналами системи СВІФТ.
Після отримання платіжного доручення банк експортера перевіряє його правильність і зараховує отриману суму на рахунок експортера. Це схема банківського переказу за фактично поставлений товар. Вона вигідніша імпортеру, оскільки останній отримує товар і документи, як правило, до моменту оплати.
У міжнародній банківській практиці використовують і інший вид банківського переказу — в оплату авансу за контрактом. Інколи у розділі «Умови платежу» контракту міститься положення про переказ деякого відсотка вартості контракту авансом, тобто до початку відвантаження товару експортером. Переказ авансу, як правило, здійснюється у розмірі 10—30% вартості контракту, а оплата частини, що залишилася, здійснюється за фактично поставлений товар. Переказування авансу до початку відвантаження невигідне імпортеру, оскільки утворює для імпортера ризик втрати грошей у разі непоставки товару експортером. У міжнародній банківській практиці існує кілька способів захисту імпортера від ризику неповернення/втрати авансу у разі непоставки товару експортером:
банківська гарантія на повернення авансу;
документарний або умовний переказ.
Якщо в «Умовах платежу» контракту міститься положення про переказ авансу під гарантію першокласного комерційного банку на повернення авансу, то до переказу авансу фірма-експортер (принципал по гарантії) звертається в один із банків своєї країни (банк-гарант) з проханням надати гарантію на повернення авансу на користь імпортера (бенефіціара по гарантії). Як правило, банки беруть високу комісію за надання такої гарантії (до 10—15% суми гарантії). Основний зміст гарантії полягає в тому, що банк гарантує імпортеру повернення переказного авансу у разі непоставки товару (невиконання контракту). Крім того, обумовлюється те, що гарантія має безвідкличний і безумовний характер, а також, що банк-гарант поверне суму авансу з урахуванням відсотків, отриманих за весь період користування коштами.
Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу з умовою, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичне перерахування авансу на його рахунок тільки проти подання транспортного документа. При цьому вказується період, протягом якого має здійснитися відвантаження, і подання документа, який свідчить про таке відвантаження.
Банківський переказ у розрахунках за експортні товари та надані послуги. Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів про виплату коштів на користь того, хто отримує переказ, тобто клієнтів банку або клієнтів банків-кореспондентів цього комерційного банку усередині країни — за умови визначення в платіжному дорученні одного із зазначених нижче способів відшкодування сум, що виплачуються:
зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в банку переказника;
зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в третьому банку;
надання права дебетувати сумою переказу рахунок «Лоро» банку переказника в комерційному банку.
Платіжні доручення іноземних банків надходять у вигляді поштових, телеграфних доручень або доручень, отриманих каналами СВІФТ. Телексні платіжні доручення повинні мати перекладальний ключ. Поштові платіжні доручення підписуються уповноваженими посадовими особами іноземного банку. Телексні доручення, що не мають перекладального ключа, і поштові доручення, не підписані або підписані не за формою, до виконання не приймаються. Виконання платіжних доручень, що надійшли від іноземних банків, починається з перевірки і проставлення відмітки (штампу) про відповідність ключа або підпису.
На кожне платіжне доручення іноземного банку складається меморіальний ордер за встановленою формою, тобто дебетується рахунок «Ностро» банку в тому банку, від якого надійшло платіжне доручення, і кредитується розподільний рахунок клієнта. У тексті меморіального ордера обов’язково вказується дата валютування, що вказана в платіжному дорученні банку-кореспондента.
Суми документарних переказів, що надійшли від банків-кореспондентів, не зараховуються на рахунок клієнта, обліковуються на проміжному рахунку до надання їм указаних у дорученні документів у встановлені строки. При неотриманні документів у іноземного банку переказника запитують інструкції стосовно переказу.
Комерційний банк повинен сповістити клієнта, який отримав переказ, про отримані на його ім’я платіжні доручення іноземних банків, що залишаються без виконання з тих чи інших причин (відсутність валютного покриття або валютного рахунку тощо).
Для більш чіткої роботи у формі банківського переказу комерційний банк повинен регулярно повідомляти своїм клієнтам про перелік своїх кореспондентських рахунків усередині країни і за кордоном, з тим щоб клієнт у момент укладення контракту інформував про це фірму-імпортера для здійснення чіткого переказу коштів на рахунок експортера в його банку.
Банківський переказ у розрахунках за імпортовані товари й отримані послуги. Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і установ, які мають у банку поточний валютний балансовий рахунок, — на переказування валюти за кордон для оплати вартості імпортованого товару, товарних документів або документів про надання послуг; як авансові платежі, передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; для оплати простих і переказних векселів за придбані в кредит товари; для погашення заборгованості, що з’явилася в результаті перерахунків, та на інші цілі, пов’язані з імпортом та експортом товарів і послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.
Переказування коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків здійснюється на основі заяви на переказ, в якій, зокрема, вказується:
сума переказу в іноземній валюті (цифрою та прописом);
спосіб виконання переказу (поштою, телеграфом або каналами СВІФТ);
назва сторони, що отримує переказ, її точна адреса і номер рахунку в банку;
назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;
мета та призначення переказу;
номер і дата зовнішньоторговельного контракту;
назва товару;
номер рахунку клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можливі витрати і комісія за виконання переказу.
При переказуванні коштів за фактично поставлений товар (надані послуги) необхідно вказати дату його прибуття в країну, при переказуванні для оплати авансу — відсоток авансу.
На заяві на переказ обов’язково вказується спосіб передавання платіжного доручення за кордон. Як уже було сказано, використовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, телексом або каналами СВІФТ. Переказування телексом або каналами СВІФТ здійснюється за рахунок переказника і через списання суми вартості повідомлення з рахунку клієнта відповідно до встановлених тарифів у кожному конкретному банку.
Більшість банків, наприклад у США, не приймають до виконання платіжних доручень, що надійшли поштою, або вимагають додаткового підтвердження їх телексом. Каналами системи СВІФТ передаються повідомлення тільки в ті банки, які входять до такої системи банківського зв’язку. Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженою особою і скріплюється печаткою. При отриманні заяви на переказування коштів за кордон відповідальний виконавець комерційного банку перевіряє правильність її оформлення відповідно до нормативних документів, звіряє підписи і печатки зі зразками.
У разі неправильного оформлення заява на переказ повертається клієнту не пізніше наступного робочого дня разом із супроводжувальним листом, в якому вказуються причини повернення.
Особливе значення в момент приймання заяви має перевірка сальдо рахунку клієнта, тобто наявність коштів, необхідних для переказування, а також оплати комісії за виконання переказу.
На прийнятій до виконання заяві на переказ відповідальний виконавець проставляє штампи із зазначенням дати і реєструє його або у книзі реєстрації переказів за кордон, або в автоматичному режимі. Виконання поданих заяв на переказ здійснюється, як правило, протягом трьох робочих днів.
У день виконання платіжного доручення в банку робиться відповідний запис по балансу або у формі виписки меморіального ордера, або в автоматичному режимі, а саме: сума платіжного доручення списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунку «Ностро» в банку-кореспонденті. Сума комісії відповідно до існуючого тарифу списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунок доходів банку, суми телексних витрат або витрат за користування мережею СВІФТ списуються також з рахунку клієнта і кредитуються на рахунку доходів банку. У меморіальному ордері обов’язково проставляється термін валютування. Якщо валюта платежу відрізняється від валюти, у якій ведеться рахунок клієнта, в момент платежу робиться перерахунок валюти платежу у валюту рахунку за діючим курсом на валютному ринку і списання з рахунку відповідної суми валюти.
- Лекція №1
- Тема 1. Основи організації міжнародних розрахунків.
- Сутність, види, способи та умови здійснення міжнародних розрахунків.
- Роль банків та їх кореспондентських рахунків в організації та проведенні міжнародних платежів.
- Система свіфт
- Відкриття та ведення валютних рахунків
- Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків
- Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення.
- Заява на переказ грошей №______
- Предмет контракту
- Ціна товару
- 7. Здавання та приймання товарів
- 8. Страхування
- 9. Претензії
- 10. Форс-мажор
- 11. Арбітраж
- 12. Інші умови
- 13. Юридична адреса сторін
- Лекція №2
- Тема 2. Документи та умови поставок у зовнішньоторговельних операціях.
- Зовнішньоторговельний контракт для здійснення міжнародної торговельної операції.
- Документація, що супроводжує транспортні операції.
- Комерційні документи
- Транспортні документи
- Страхові документи
- Фінансові документи
- Умови поставки товарів у міжнародній торгівлі.
- Додаток 3 Базисні умови постачання «інкотермс»
- Лекція № 3-4
- Тема 3. Способи платежів у міжнародних розрахунках.
- Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- Банківський переказ
- Оплата після відвантаження
- Платіж на відкритий рахунок
- Платежі за чеками, пластиковими картками та векселями
- Документарні форми розрахунків: міжнародні розрахунки за допомогою акредитиву, міжнародні розрахунки за допомогою інкасо. Документарний акредитив
- Фази акредитива
- Форми акредитива
- Види і конструкції акредитива
- Конструкції акредитива
- Відкриття акредитива
- Заява на відкриття акредитивА №____
- Виконання акредитива
- Уніфіковані правила для акредитива
- Види інкасо
- Фази документарного інкасо
- Узгодження умов інкасо
- Виписка інкасового доручення і подання документів
- Уніфіковані правила для інкасо (упі)
- Лекція №5
- Тема 4. Банківська гарантія у міжнародних розрахунках.
- Сутність та цілі банківського гарантування.
- Поручительство
- Платіжне зобов’язання
- Обов’язкові умови банківської гарантії.
- 3.Типи, види банківських гарантій та порядок їх надання.
- Види банківських гарантій
- Видача банківських гарантій
- Переваги використання банківської гарантії у міжнародних розрахунках.
- Лекція №6
- Тема 5. Банківське фінансування зовнішньоторговельних угод.
- Фінансування зовнішньої торгівлі.
- Види фінансування імпорту: відкриття акредитивів і гарантії без фінансового покриття, фінансування відстроченого платежу, пост-імпортне фінансування. Акредитив
- Фінансування імпорту
- Імпортне фінансування "до відвантаження"
- Фінансування відстроченого платежу
- Постімпортне фінансування
- 3.Види фінансування експорту: пост-експортне фінансування, форфейтинг, факторинг, експортний лізинг. Експортний факторинг та форфейтинг
- Факторинг
- Форфейтинг
- Пост-експортне фінансування (Post-export financing)
- Експортний лізинг
- Основні види лізингових операцій:
- Експортний лізинг
- Фінансування експорту
- Перед-експортне фінансування
- Пост-експортне фінансування
- Лекція № 7-8
- Тема 6. Валютні операції комерційного банку.
- Валютний ринок та його функції.
- Депозитні валютні операції. Міжбанківські депозитні операції в іноземній валюті. Поточні конверсійні операції.
- Валютування депозитних угод
- Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті
- Котирування процентних ставок. Сторони котирування
- Депозитна позиція
- Ринок євровалюти
- Зв’язок між процентними ставками та валютними курсами
- Сутність, види та цілі конверсійних операцій
- Валютні операції на умовах спот
- Котирування валют. Курси покупця і продавця
- Крос-курси та їх розрахунок
- Розрахунок крос-курсу для валют із прямим котируванням до долара сша (долар є базою котирування для обох валют).
- Розрахунок крос-курсу для валют із прямим та непрямим котируванням до долара сша, де долар є базою котирування для однієї з валют.
- Валютна позиція
- 3.Форвардні операції та своп-угоди. Валютні ф’ючерси і опціони.
- Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках
- 4.Банківський неттінг.
- Лекція №9
- Тема 7. Управління валютним ризиком.
- Види валютного ризику та їх ідентифікація.
- Класифікація банківських ризиків
- Поняття валютного ризику та його види
- Управління валютним ризиком
- Огляд супутніх ризиків
- 2.Управління бухгалтерським ризиком.
- 3.Управління валютно-економічним ризиком (контрактні методи та інструменти термінового ринку.
- Валютні ризики як впливові чинники ведення банківського бізнесу