12..Неокейнсіанство Теорії економ. Зростання Домара, Харрода, Хікса.

Моделі стійкого економічного росту, теорії рівноваги розроблялися представниками неокейнсіанського напряму Роєм Харродом1900-1978, Євсеєм Домаром1914р-, Робертом Солоу1924р. Вони ґрунтувалися на тій самій методологічній передумові, що й модель Кейн­са: рівновага досягається при рівності заощаджень та інвес­тицій. Але якщо розглядати проблему з позиції довгостроковості, то інвестиції можуть бути меншими від заощаджень, і тоді сукупний попит не може поглинути вироблений дохід, або більшими від зао­щаджень, коли наміри інвестувати переважають наявні заощадження, і тоді економіка реагує на надмірний попит інфляційним зростанням цін. При досягненні оптимального темпу зростання інвестиції, що передбачаються, по­рівнюються з фактичними заощадженнями.

Рівновага не досягається автоматично. Необхідна сис­тема регулюючих заходів, спрямованих на згладжування циклічних коливань і утримання системи в положенні, близькому до рівноважного. Ці заходи включають так звані вбудовані стабілізатори і компенсуючі заходи урядової економічної політики: маніпулювання податковими ставками, ставкою відсотка, нормою обо­в'язкових резервів. Оскільки йдеться про довгостроко­ву перспективу, то необхідне постійне .втручання держави.

В основу теорії економічної динаміки та довготермінового економічного зростання Р. Харрод і Є. Домара покладено такі положення Дж. М. Кейнса:

1. стихійні коливання попиту та пропозиції призводять до неповної зайнятості й використання ресурсів;

2. державне регулювання формуючи ефективний попит, забезпечує стабільність.

3. Головними факторами ек. зростання є інвестиції та капаталоємність ( відношення капіталу до обсягу вироленої продукції). Не враховують технічний прогрес, зростання професіоналізму.

G = S/C

G – темп зростання нац. доходу; S –частка заощаджень в НД; C- капіталоємність продукції

Дія принципу акселерації у моделях Домара та Харрода базується на тому, що зміна споживчого попиту зі зростаючою інтенсивністю передається виробництву, між змінами розмірів інвестицій існують прямі кількісні залежності: значні зміни інвестицій через мультиплікатор індукують зростання доходів і валового споживчого попиту, який у свою чергу, через акселератор індукує новий приріст інвестицій з новим ефектом мультиплікатора. Значення акселератора у цьому разі можна визначити як відношення абсолютної величини чистих інвестицій до змін споживчого попиту.

Джон Хікс (1904-1989) — англійський економіст, викладач Кембридж­ського й Оксфордського університетів, лауреат Нобелівської премії з економіки. Його основні праці — "Економіка" (1935 p.), "Теорія еконо­мічної історії" (1969 p.), "Криза кейнсіанської економіки" (1974 p.). Він продовжив кейнсіанську традицію — проводив пошук шляхів досяг­нення економічної рівноваги одночасно на двох ринках: товарів і гро­шей.

Дж. Хікс сформулював нову модель сукупного попиту IS—LM, в якій об'єднано кейнсіанську модель сукупного попиту у виробничо­му (реальному) секторі економіки IS з неокласичною моделлю LM, у якій досліджуються умови рівноваги сукупного попиту у фінансо­вому секторі економіки (рис. 2

Рис.2. Рівновага товарного та грошового ринків (модель IS-LM)

Практичне значення моделі IS—LM таке: коли точку рівноваги буде знайдено, то це означає, що в економіці склалася рівновага між фінансовим сектором і реальним, заощадженнями й інвестиціями, пропозицією грошей і попитом на них. Стану рівноваги відповідають норма відсотка rо і рівень національного доходу Yо.

Модель IS—LM, зумовила появу теорії переваги ліквідності, за якою відсоток визначається як співвідно­шення попиту і пропозиції фондів грошових капіталів, придатних до позики. В результаті основним об'єктом державного регулювання визнається грошовий обіг. Рівноважний стан обох ринків визначається перетином кривої IS (інвестиції І — заощад­ження S), що відображає рівновагу товарного ринку, і кривої LM (лік­відність L — грошова маса M ), що виражає рівновагу на ринку грошей.

Отже, у неокейнсіанській моделі поряд з мультиплікатором суттєву роль відіграє акселератор - це відношення приросту інвестицій до приросту доходу( прибутку). Дж. Хікс об'єднав ідеї мультиплікатора і акселератора у визначенні національного доходу:

де К — мультиплікатор; Yt,, Yt-1, Yt-2 - національний доход в період відповідно t, t-1, t-2; At — автономні інвестиції; V— акселератор.