Генезис та еволюція ринкового господарства в Англії у другій половині XVII – першій половині XIX ст. Економічні концепції т. Мальтуса, н. Сеніора, Дж. Мілля.

Економічний розвиток провідних країн світу у другій половині XVII – першій половині XIX ст. характеризувався переходом від мануфактури, з її ручною ремісничою технікою, до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Він забезпечував впровадження у виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Першою здійснила промисловий переворот Англія в останній третині XVIII - середині XIX ст. Але передумови промислового перевороту визріли вже в середині XVIII ст. Буржуазна революція розчистила шлях для швидкого розвитку індустріального суспільства. Винахід машин став економічною по­требою людського суспільства, з'явилися спеціалізовані ману­фактури з виробництва знарядь праці. Вільні кошти в руках англійської буржуазії забезпечили практичне застосування ви­находів та їх швидке впровадження у виробництво. Промис­ловий переворот в Англії спирався на економічні ресурси ба­гатьох країн, і в першу чергу англійських колоній. Технічний прогрес передував промисловому перевороту і відбувався в ході його розвитку.

Були винайдеш механічний летючий човник Д. Кея для ткацького верстата, механічний ткацький верстат Е. Картрайта. Машинне виробництво впроваджувалося в металургію. Токарно-гвинторізний верстак Г. Моделі став основою металообробного виробництва. Промислова революція почалася в бавовняній промисловості. Швидко застосовувалися парові двигуни. У 40-50-х роках XIX ст. почалося будівництво великих океанських суден, у 1825 році з'явилася перша залізниця. Розвиток транспортних засобів сприяв прискоренню розвитку металургійної, металообробної промисловості, налагодженню зв'язків між різними галузями виробництва та економічними районами країни.

Перемога машинного виробництва призвела до формування структури індустріального суспільства

Томас Мальтус (1766-1834) був прихильником класичної течії в політичній економії, поділяв погляди Рікардо, погляди Адама Сміта, водночас критично їх переосмислюючи. Його працю «Нарис про закон народонаселення...» було присвя­чено критиці теорій Годвіна та Кондорсе, які обстоювали можли­вість побудови суспільства ідеальної рівності за умови державного втручання у сферу розподілу суспільних доходів. Мальтус уважав, що будь-яка спроба побудувати таке суспільство зазнає краху вна­слідок збільшення населення понад можливу пропозицію продуктів споживання. Крім того, втручання держави зруйнує основи саморе­гулювання економічних та демографічних процесів.

Нассау Вільям Сеніор (1790—1864) Його праці було присвячено проб­лемам грошового обігу та методології політичної економії. Сучасникам він був відомий скоріше як реформатор, ніж як економіст-теоретик, завдяки чому склалося враження про особливу класову спрямованість його теорій. Сеніор підтримував класичну традицію і водночас мав власний погляд на природу деяких економічних явищ. На відміну від Сміта він не ставив перед собою завдання побудови повної соціальної фі­лософії, а обмежував предмет політичної економії як науки вивчен­ням природи виробництва та розподілу багатства, наслідуючи в цьому Рікардо та Мальтуса. Теорію політичної економії викладено, головне, у його книжці «Політична економія» (1850), яка спочатку (в 1836 р.) була видана у вигляді статей в енциклопедії.

Найбільш відомим послідовником класичної традиції був Джон Стюарт Мілль (1806 — 1873). Основну працю Мілля «Принципи політичної економії» (1848) було написано з метою висвітлити економічні явища у зв'язку із загальною філософією суспільства XIX ст., як це зробив Адам Сміт у XVIII ст. «Принципи» Мілля були своєрідним підсумком розвитку політичної економії першої половини XIX ст. Виходячи з цього, неважко пояснити його еклектизм. Він з готовністю сприймав усе найліпше, на його погляд, у політичній економії, тому й не зміг уникнути суперечностей. Та справді геніальною здогадкою Мілля була не критика капіта­лізму, а те, що Мілль бачив можливість його самовдосконалення, еволюційного переростання в систему, яку нині економісти назива­ють соціальне орієнтованою економікою. Праця Мілля «Принципи політичної економії» складається з п’яти книг: «Виробництво», «Розподіл», «Обмін», «Вплив суспільно­го прогресу на виробництво та розподіл», «Вплив уряду»