3.Особливості розвитку відносин власності в Україні за роки незалежності.

З погляду власності в юридичному аспекті у процесі реформування власності кожному дорослому громадянинові України необхідно було надати рівні права стати власником значної частини державної власності , що створювалася працею багатьох поколінь і вважалася загальнонародною. Близько 35 - 40% стратегічних об'єктів власності(залізниці, порти, пошти, зв’язок, космос, ВПК та ін.) мали залишитися у власності держави й реформуватися щодо нових умов.

Формально такі права надавалися будь - якому громадянину країни шляхом видачі йому іменного приватизаційного сертифіката. Номінальна вартість останнього , за підрахунками деяких науковців мала становити в Україні не менше 10 тис. Дол.., у Росії близько 250 тис. Дол.. у цінах 1990 р. Згідно із законом України " Про приватизацію майна державних підприємств", майновий сертифікат мав випускати НБУ в купонній формі, завдяки чому він має перетворитися на справжній цінний папір. Проте закон було порушено, що стало першою важливою причиною знецінення майнового сертифіката.

Наступною основною правовою причиною цього процесу був випуск державою в обіг інвестиційних сертифікатів як цінного папера та його обмін на майновий сертифікат. Проте згідно з законом України " Про приватизаційні папери" майновий сертифікат мав обмінюватися на цінний папір, забезпечений часткою державного майна, а, отже, на акцію роздержавленого підприємства. По - третє, інвестиційні сертифікати були втрачені значною частиною громадян при їх вкладанні в різні фіктивні довірчі товариства

Наприкінці 1996 р. Загальна вартість основних фондів в Україні зменшилася за офіційним курсом НБУ порівняно з 1990 р. В 27 разів. Сумарна дія економічних та правових причин призвела до катастрофічного знецінення майнових сертифікатів громадян, які продавались у другій половині 90 - х. Рр.. приблизно за 20 грн. Таким чином, для переважної більшості працездатного населення були створені своєрідні "рівні стартові умови" для входження в ринок - їх перетворення на осіб, позбавлених засобів виробництва та засобів існування , а , отже , на продавців своєї робочої сили, до того ж за умов зростаючого масового безробіття.

В Росії ти в Україні процес приватизації отримав назву "чорної приватизації". За 1992 - 2001рр. В Україні змінили форму власності понад 600 тис. Об’єктів, частка державної власності скоротилась з понад 90% до майже 25%.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К. : Знання- прес, 2002./122-129/

2. Ніколенко Ю. В. Політекономія: підручник. - Київ: ЦУЛ, 2003./62-94/

3. Основи економічної теорії : політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко та ін. - К. : Вища шк.. - Знання, 1997.

4. Економічна теорія . Посібник вищої школи / нід заг. Ред. Воробйова Є. М. - Харків - київ, 2001. / 122-139/

Тематика рефератів.

1. Переваги та недоліки приватної власності.

2. Переваги та недоліки колективної власності.

3. Приватизація, роздержавлення та демонополізація.

4. Права власника.

Запитання та завдання для обговорення.

1. Чому необхідно розмежовувати типи , форми і види власності?

2. Прокоментуйте термін "ничия власність".

3. Приватна і суспільна власність антиподи чи єдність?

4. Охарактеризуйте основні положення Закону України "Про власність".

5. Розкрийте суть і основні відмінності понять роздержавлення та приватизація.

6. які основні суб’єкти економічної власності при капіталізмі?

7. Що таке власність на робочу силу?

8. У чому полягає сутність державної власності?

9. Назвіть найважливіші критерії класифікації економічної власності.