1. Економічні погляди філософів античності та Середньовіччя.

У 1У ст. до н.е. Свої економічні погляди Ксенофонт виклав у багатьох творах, головними з яких є «Домострой».У них дано характеристику рабовласницького господарства. Основною проблемою для Ксенофонта був пошук шляхів подолання притаманних такому господарству недоліків. Визначаючи рабство природним і правомірним, Ксенофонт виступав за колективні форми рабоволодіння як такі, що нейтралізують деякі суперечності рабовласницького ладу. Він давав поради щодо поліпшення організації господарства і підвищення продуктивності рабської праці. Для цього треба використовувати матеріальні стимули й різноманітні засоби «морального» впливу на рабів. Ксенофонт уже розумів протилежність між розумовою (праця вільних греків) і фізичною працею ( рабів), а людям вільним належать функції нагляду й управління.

Заслугою Ксенофонта є постановка питання про подвійне використання блага – як споживної і мінової цінності.

Платон написав багато творів філософського, соціально-політичного та іншого змісту. Основні твори, в яких викладено його економічні погляди «Держава» та «Закони» . У праці «Держава» Платон виклав свою концепцію ідеальної держави. Вихідною в його теоретичній побудові була думка про те, що держава, яка складається з багатих і бідних, - це, по суті, дві держави: держава багатих і держава бідних.

У «Законах» Платон пропонує ще один проект держави, економічна організація якої була більш реалістичною, ліпше відповідала тогочасній добі. Майбутня держава Платона мала бути господарчо відокремленою й самостійною. Оскільки надмірна концентрація землі в руках власників привела до загострення соціальних суперечностей, Платон пропонував нейтралізувати її через рівномірний розподіл землі.

Натурально-господарський характер поглядів Платона знайшов відображення у його ставленні до землеробства як найважливішої галузі економіки, економічної основи держави, хоч він визнавав важливість ремесла в економічному житті держави. Торгівля, як і раніше, оголошувалася заняттям непочесним.

Економічна думка стародавньої Греції досягла своєї вершини у творах Аристотеля – найвидатнішого мислителя давнини. В його працях, «Політика» і «Нікомахова етика» а міститься міркування з економічних питань. Населенням держави є землероби, скотарі , ремісники, торговці , воїни. Найбільш привілейованими і шанованими громадянами є політичні діячі, а також філософи. Уся земля держави поділяється на дві частини, одна перебуває у державному володінні, а інша – у приватному. Провідною галуззю економіки Арістотель також уважав землеробство.

Основою виробництва, на думку Арістотеля, має бути рабська праця. Таке твердження випливало з переконання філософа, що рабство є природним явищем. За Арістотелем, панування й підкорення – це універсальний закон природи, необхідний для «взаємного самозбереження». Стосовно суспільства це означало, що одні люди від природи є вільними, а іншим судилася доля рабів. Рабство Арістотель зв’язував із поділом праці на розумову й фізичну.

Під економікою розумів мистецтво надбання благ, необхідних для життя чи корисних для дому, а також для держави, тобто природну господарську діяльність, зв’язну з виробництвом продуктів., яка має межі. Хрематистикою називав мистецтво наживати багатство, робити гроші.

Безперечною заслугою А. є аналіз зародження й розвитку торгівлі, історичного процесу переходу однієї форми торгівлі в іншу. Вихідним пунктом, за Арістотелем, була мінова торгівля, тобто безпосередній обмін продукту на продукт, коли мінові відносини спочатку виникли між родовими сім’ями,а потім стали розвиватися всередині них. Поширення мінової торгівлі поступово привело до появи грошей, і мінова торгівля перетворилася на товарну (товарний обіг), яка є, власне, обміном за допомогою грошей. На думку Арістотеля, виникнення грошей – необхідність, зумовлена розвитком торгівлі. Гроші існують для зручності обміну. Таким чином, у своєму дослідженні етапів розвитку торгівлі Аристотель показав перехід від форми Т-Т до форми Т-Г-Т, а від неї до Г-Т-Г.