36.Структура сучасної світової валютної системи.

Основні складові світової валютної системи: -світовий грошовий товар; -валютний курс; -валютні ринки; -міжнародна валютна ліквідність; -міжнародні валютно-фінансові організації. Структура сучасної валютної системи: національна, міжнародна (регіональна), світова.

Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає Валютна система – Форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

--Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

--Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма орг.-ції валютних відносин між групою країн.

--Світова валютна (грошова) система діє як грошова система окремої країни і виконує подібні функції.

Призначенням (ф-ціями) будь-якої валютної системи є:

-сприяння розвитку товарообмінних операцій -встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами -здійснення платежів для покриття угод -забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів

Головне завдання світової валютної системи:

-ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності; -створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці; -забезпечення безперебійного функц-ння ек. сист. вільного підприєм-ва.

Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи:

-Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

-Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноз. вал.

-Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді.