Балканські уроки

Одним із прикладів успішного співробітництва у галузі безпеки між НАТО та Європейським Союзом є Охрідська рамкова угода, спрямована на запобігання війні у колишній Югославській Республіці Македонія*. У лютому 2001 року, у розпал міжетнічного конфлікту між силами безпеки країни та озброєними албанськими повстанцями, НАТО і Європейський Союз координували проведення переговорів, результатом яких, у серпні того ж року, стало підписання Охрідської угоди.  Того ж місяця Альянс розпочав 30-денну операцію Есеншіел харвест, спрямовану на роззброєння угруповань етнічних албанців та знищення вилученої зброї. Наступною стала тримісячна операціяЕмбер фокс, що забезпечувала захист міжнародних спостерігачів, які наглядали за виконанням процесу замирення у колишній Югославській Республіці Македонія*. Пізніше, щоб запобігти поверненню країни у стан конфлікту, Альянс погодився продовжити надання підтримки операціїЕлайд хармоні, яка проводилась з грудня 2002 по березень наступного року, коли її виконання було передано Європейському Союзу.  Наприкінці березня 2003 року Європейський Союз розпочав першу в своїй історії операцію з підтримання миру – Конкордія, яка стала також першою місією на основі угоди Берлін плюс. У Скоп’є залишився невеликий штаб НАТО, щоб надавати допомогу органам влади країни у реформуванні сектора безпеки та адаптації до стандартів НАТО. 

НАТО і Європейський Союз повинні зосередитися на зміцненні ключових сил та засобів, підвищенні рівня оперативної сумісності, координації доктрин, планування, розвитку технологій та оснащення, а також на підвищенні якості навчання і підготовки

Європейський Союз виконував операціюКонкордія до грудня 2003 року, а в її продовження започаткував цивільну поліцейську місію – операцію Проксіма, яка тривала до кінця 2005 року. Під час операції керівники сил поліції ЄС співпрацювали зі своїми колегами з колишньої Югославської Республіки Македонія*. Вони також надавали допомогу в реформуванні Міністерства внутрішніх справ країни та сприяли забезпеченню інтегрованого прикордонного контролю.  Ще один позитивний приклад – це Боснія та Герцеговина. У грудні 2004 року Альянс закінчив свою 9-річну операцію Сил втілення (IФОР) та Сил стабілізації (СФОР) і передав свої повноваження щодо цієї роботи Європейському Союзу, під проводом якого шеститисячний контингент відразу розпочав операцію Алтея.  Як і у випадку операцій у колишній Югославській Республіці Македонія*, заступника Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО у Європі було призначено командувачем операції Алтея і він діяв під політичним керівництвом Комітету ЄС з питань політики й безпеки.  Штабний компонент НАТО і нині залишається у Сараєві, щоб надавати допомогу керівництву Боснії та Герцеговині у здійсненні оборонної реформи, виконанні певних оперативних завдань щодо боротьби з тероризмом та затриманням осіб, які звинувачуються у військових злочинах, а також для координації розвідувальних заходів із Силами ЄС (ІЮФОР). Діючи на основі того ж мандата, що і СФОР, сили ЄС водночас відрізняються більшою організаційною гнучкістю, а також тим, що займаються боротьбою з організованою злочинністю і мають зв’язок з національною поліцією.