1.9. Характеристика центру Донецького економічного району: місто Донецьк

Виникнення міста Донецьк відноситься до літа 1869 року, коли тут почалося будівництво металургійного заводу. Але на той час на території майбутнього міста вже існували слободи Олександрівка, Григорьївка, Семенівка, хутір Овечий, засновані в XVІІ столітті запорізькими козаками. Їхні жителі поряд із землеробством займалися "копанням земляного вугілля" або "пального каменю " для місцевих нестатків. Петро І, повертаючи в 1696 році з Азовського походу і довідавшись про "пальний камінь", вимовив пророчі слова: "Цей мінерал, якщо не нам, то нашим нащадкам зело корисний буде". Верхів'я ріки Кальмиус, де нині розташованє місто, зберігали великі поклади кам'яного вугілля. На початку минулого сторіччя з'являються дрібні шахти, у 1841 році заробив перший великий рудник Олександрівський. У квітні 1869 року уряд затвердив договір про початок робіт з видобутку вугілля і будівлі металургійного заводу. Для проведення цих робіт було створено Новоросійське суспільство . Керуючим справами засновники Новоросійського суспільства призначили англійця Джона Юза. Поруч із площадкою, відведеної під спорудження заводу, виникло селище, що злилось із шахтарським селищем Олександрівського рудника і було названио Юзовкой по імені керуючого. 24 січня 1872 року перша доменна піч дала чавун. У вересні 1873 р. Юзівський завод став працювати по закінченому циклі і незабаром вийшов на перше місце в країні по випуску металу. У 1872 році почався рух по залізничній лінії Константинівка - Ясинувата - Юзовка - Оленівка, доведеної надалі до Маріуполя. Вона з'єднала завод і рудники з уже діючою залізничною магістраллю Донбасу, що викликало підйом промислового виробництва . Споруджуються машинобудівний і чавунно-ливарний заводи, ремонтні майстерні і шахти. Збільшилася і чисельність населення Юзовки. У травні 1917 року, коли в селищі нараховувалося близько 70 тис. жителів, його перевели в розряд міст. Місто поділялось на дві частини: південну - заводську , де знаходилися промислові будинки , депо, телеграф, невелика лікарня, школа - і північну , з робочими балаганами, базаром, трактирами. У 1924 році Юзовка була перейменована в Сталино. Число її жителів на той час досягло 63708 чоловік, а в 1925 році збільшилося до 80085 чоловік. У липні 1932 року місто стало центром Донецької області. У 1938 році Донецька область розділяється на Ворошиловградскую і Сталінську. Місто залишається центром Сталінської області. До 1941 року в місті знаходилося 223 підприємства союзного і республіканського підпорядкування, 54 - місцевої і кооперативної промисловості. У 1961 році місто одержало нову назву - Донецьк. Місто Донецьк є обласним центром та одним з найзначніших промислових міст України. Його економіку представляють 204 підприємства 13 галузів промислового комплексу й більш понад 20 тис. підприемств малого та середнього бізнесу, на яких понад 130 тис. робітників. Щороку на підприємствах Донецьку добувається 8,5 міл. тон вугілля, виплавляється 1,3 міл. тон чавуну, 1,2 міл. тон сталі, виробляється 1,1 міл тон прокату й 1 міл тон коксу. Окрім цього, виробляється бавовняна й вовняна пряжа, взуття, трикотажні вироби, холодильники, морозильники, великий асортимент засобів харчування. Зовнішній оборот складає 900 міл. дол. США, частка експорту в ньому - 50,5%. Донецьк має зручні транспортні мережі. В місті є міжнародний аеропорт й залізничний вузел, розвинена мережа міського транспорту. На відстані близько 100 км в південному напрямку від Донецька знаходиться Маріупольский морський торговий порт. В північно-східному напрямку пролягає автомагістраль Адлер-Ростов-Харків-Москва, а в південному - Запоріжжя-Одеса-Кишинів. В сфері професіональної освіти в місті діють 38 вищіх учбових закладів І-ІV рівней акредитації, 160 докторів наук, і 752 кандидата наук. В Донецьку існує широка мережа об'єктів культури, 3 театра, цирк, філармонія, кінотеатри, музеї, бібліотеки. У центрі розташовані сучасні гостиниці, банки, які підтримують ділові контакти із зарубіжними партнерами.