50. Проблеми подальшого розвитку відносин Україна – єс

Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її

невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є

закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні

реформ - роки тупцювання на місці залишили Україну позаду тих країн

Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні

ринкові перетворення. Домінування "декларативної" і брак

"імплементаційної" культури в органах виконавчої влади, слабка

інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики

європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні

механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених

рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців

навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції,

негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і

співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.

Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі

України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби

компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Не можна

вважати серйозним аргументом пояснення розриву між намірами і

деклараціями, з одного боку, та їх імплементацією, з другого,

передовсім у сфері європеїзації українського законодавства, лише

тяганиною парламентських процедур чи, тим паче , "неконструктивною

опозиційністю" Верховної Ради.

Корпоративна закритість системи державного управління, високий

рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість

громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми,

що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного

національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і

зовнішньої політики утворюють вкрай негативне тло для відносин України

з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.

Подібні загрози і непевності є і в сфері економіки. Наявне правове

поле й інституційна інфраструктура не створюють достатньої безпеки для

інвесторів і кредиторів, сприяють виникненню торговельних суперечок і

обмежують потенціал регіонального економічного співробітництва.

Основними формами співробітництва України та Європейського Союзу

сьогодні є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. За

обсягами технічної допомоги з боку ЄС Україна займає друге після Росії

місце серед колишніх радянським республік. Головними пріоритетами

такої допомоги, що здійснюється в межах програми ТАСІС є ядерна

безпека та захист довкілля, реструктуризація державних підприємств,

розвиток приватного сектора.