35.Види валютних курсів. Міжнародна валютна ліквідність: сутність, функції.

Валютний курс –

•Мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

•Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Функції валютного курсу

•Інтернаціоналізація грошових відносин.

•Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

•Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах.

•Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків.

•Перерозподіл національного продукту між країнами.

Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів.

Фактори, що впливають на валютний курс:

•Темп інфляції. •Стан платіжного балансу. •Різниця процентних ставок в різних країнах. •Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. •Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках. •Прискорення чи затримка міжнародних платежів. •Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках. •Валютна політика. •Продуктивність праці.

•Довгострокові темпи зростання національної валюти. •Місце і роль країни у світовій торгівлі. -Вивіз капіталу.

Види валютних курсів.

-Фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях)

1)реально фіксований (золотомонетний стандарт)

2)договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

-Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів.

1)незалежне плавання (на девізних ринках)

2)кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків)

3)змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)

4)спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують)

Номінальний валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Реальний валютний курс:

1) - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;

2) - розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)

Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.

Сьогодні перерахунок національних показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу у долари (долар – загальний еквівалент) здійснюється на базі паритетів купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду).

Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються і на цій основі вираховується доларова ціна фунта стерлінгів, євро та інших валют. Так складається натуральний, або природний, курс валют.

Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ).

•Здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами.

•Сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу.

•Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках

МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (BP) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (IP): МВЛ=ВР:ІР *100%.

Основні компоненти МВЛ

•Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах

•Валютні резерви країни - іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків

•Резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти )

•Розрахунки в СДР та євро

Стан МВЛ виражається такими показниками:

•Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;

•Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного , зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

-виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

-є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти

•Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах.

•Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

•Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

•Лібералізація валютних операцій.

•Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

•Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

•Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші) це:

•Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)

•Міжнародні валюти (СДР)

•Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).