4.Особливості інтеграційних процесів в Африці
Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв'язків і взаємопереплетіння національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному його етапі зближуються національна економіка й політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними на основі економічної інтеграції. До основних міжнародних організацій в Західній Африці слід віднести Економічне співробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС), Західноафриканський економічний і валютний союз (УЕМОА). Держави регіону входять до такого великого об'єднання як Організація Африканської єдності (ОАЕ) або як вона зараз називається - Африканський Союз (АС). Економічне співробітництво держав Західної Африки - ЕКОВАС (Economic Community of West African States - ECOWAS) було утворено в 1975 році згідно Договору, підписаному в м. Лагос. До складу організації входять: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'ївуар, острови Зеленого Мису (Кабо Верде), Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, С'єрра-Лео-не, Того. Найпотужнішою й найперспективнішою в економічному відношенні є тут Нігерія. Головна мета - утворення економічного союзу в Західній Африці. Серед цілей: підвищення рівня життя населення, досягнення економічної стабільності, підвищення рівня освіти й культури населення регіону. Головної мети передбачається досягти в декілька етапів. Спочатку це - координація політики держав в економічній сфері, далі - утворення спільного ринку, потім - економічногойвалютногосоюзу. Організаційнаструктура: 1.Рада голів держав і урядів. 2.Рада міністрів. 3.Економічна і соціальна рада. 4.Парламент Співробітництва. 5.Суд Співробітництва. 6.Виконавчий секретаріат. 7.Фонд співробітництва, компенсації й розвитку. 8.Спеціалізовані технічні комісії. Рада голів держав і урядів - вищий орган ЕКОВАС. Обговорює найважливіші питання політики організації. Рада міністрів - виконавчий орган. Вона розробляє програми й бюджети, надає рекомендації Раді голів держав і урядів з питань економічної інтеграції. Економічна і соціальна рада є дорадчим органом. Вона складається з діячів і фахівців з різних галузей економіки, які надають консультації іншим органам. На сьогоднішньому етапі розвитку інтеграції особлива увага приділяється розвитку внутрішньо-регіональної інфраструктури: будівництву Трансзахідноафриканської автомагістралі, утворення мережі телекомунікацій, регіональної авіалінії. Організація африканської єдності (ОАЄ) - найбільша міждержавна організація в Африці. Створена 25 травня 1963 p., коли на конференції глав держав і урядів 30 незалежних країн Африки в Адіс-Абебі (Ефіопія) було підписано Статут ОАЄ (День створення ОАЄ - 25 травня щорічно відмічається як День звільнення Африки.) Статут ОАЄ набув чинності 13 вересня 1963 p., складається із 33 статей, де закріплені цілі, принципи, організаційна структура і те, що стосується життєдіяльності організації. Згідно зі Статутом членом ОАЄ може стати будь-яка незалежна і суверенна африканська держава. Станом на 2000 p. членами ОАЄ були 53 незалежні держави Африки. Основні цілі ОАЄ - зміцнення єдності та солідарності африканських держав, координація і зміцнення всебічного політичного й економічного співробітництва між ними, захист їх суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, ліквідація на континенті всіх видів колоніалізму, заохочення міжнародного співробітництва. У своїй діяльності ОАЄ керується такими принципами, як невтручання до внутрішніх справ держав-членів, поважання їх територіальної цілісності та незалежності, визнання непорушності існуючих в Африці кордонів, мирне врегулювання спірних питань, підтримка визвольних рухів, неприєднання і співробітництво згідно зі Статутом ООН. Африканський Союз, АС (African Union, AU) - регіональна міжнародна міжурядова організація, об'єднуюча 52 держави Африки. Створена 26 травня 2001 р. на базі Організації африканської єдності (ОАЄ). Об'єктивними причинами створення АС, що замінив ОАЄ, - найбільше політичне об'єднання держав Африканського континенту - стали кардинальні зміни в розстановці політичних сил у світі за час її існування (1963-2001) і досягнення на рубежі нового тисячоліття частини задач, поставлених перед ОАЄ в якості першочергових. Рішення про створення Африканського союзу було ухвалено на надзвичайній зустрічі на вищому рівні ОАЄ у вересні 1999 в м. Сирті (Лівія). Воно відображало прагнення африканських лідерів до більш високого рівня єдності, ніж це було в рамках ОАЄ. Глави держав континенту схвалили Установчий акт Африканського союзу на саміті ОАЄ в липні 2000 в м. Ломі (Того), тоді ж було офіційно оголошено про створення АС. На 37-й сесії Асамблеї ОАЄ в столиці Замбії м. Лусака (липень 2001 р.) був затверджений пакет документів, визначальних структуру і правову базу нової організації. До цього моменту Акт був ратифікований 51 африканською країною. Він замінив Статут ОАЄ, який, проте, продовжував діяти ще рік протягом перехідного періоду від ОАЄ до АС. Перший саміт Африканського Союзу відбувся 9-10 липня 2002 в м. Дурбане (ЮАР). Головою АС був вибраний президент Південно-Африканської Республіки Табо Мбекі. Оперативною економічною програмою щойно створеної всеафриканської організації була названа програма НЕПАД («Нове партнерство для розвитку Африки» - New Partnership for Africa's Development) - нова масштабна програма стратегії розвитку Африки, в якій визначається її місце в сучасному світі, міститься конкретний комплекс заходів у сфері економіки держав континенту, а також виражається надія на партнерство глобального рівня в процесі її реалізації. В 2003 р. членами АС були всі держави континенту, крім Королівства Марокко, яке припинило свою участь в роботі ОАЄ після прийняття в її члени Сахарської Арабської Демократичної Республіки. Штаб-квартира АС розташована в м. Аддис-Абеба (Ефіопія). Основна відмінність АС від ОАЄ полягає в тому, що основним пріоритетом діяльності нової організації проголошується економічна інтеграція. ОАЄ є в якості головної задачі для вживання колективних заходів по захисту національної незалежності і територіальної цілісності молодих африканських держав розглядала політичну інтеграцію. В світовій історії немало прикладів інтеграції, заснованої на зближенні економічних інтересів, і такий шлях представляється найбільш ефективним для вирішення численних проблем африканської дійсності. Ухвалене Союзом рішення сприяти розвитку інтеграційних процесів, спираючись на вже діючі політико-адміністративні об'єднання півдня і півночі континенту, Західної і Східної Африки, свідчить про розуміння главами держав проблем, з якими доведеться зіткнутися на довгому і нелегкому шляху і готовності до їх подолання. Найвищий орган Африканського союзу - Асамблея глав держав і урядів. Найвищим виконавським органом є Комісія АС. Голови АС і Комісії АС обираються на річний термін. В Установчому акті закріплена традиція, що склалася ще в ОАЄ, обрання на пост голови всеафриканської організації на наступний термін президента держави, де проводився саміт. Окрім Асамблеї АС, передбачено створення Всеафриканського парламенту (ВАП) і Суду союзу. В структуру АС входять також Африканський валютний фонд, Африканський центральний банк, Африканський інвестиційний банк, а також утворювані Асамблеєю спеціалізовані технічні комітети, Союз із питань економіки, соціальної політики і культури. Отже, основними завданнями інтеграційних процесів в регіоні можна назвати боротьбу з бідністю, тобто економічний чинник інтеграції, боротьбу зі збройними конфліктами, тобто соціальний чинник інтеграції. Спадкоємність нової організації, підкреслена в Установчому акті АС, виражається в готовності глав держав і урядів країн-членів сприяти єдності, солідарності, згуртованості і співпраці між народами і державами Африки. Основними задачами АС проголошені ведення діалогу зі світовою спільнотою з єдиних позицій, захист суверенітету, територіальної цілісності держав-членів, сприяння підтримці миру, безпеки і стабільності на континенті, ефективний дозвіл регіональних конфліктів.
- Розділ 1. Теорії міжнародної торгівлі
- Меркантилістська та неомеркантилістська теорії Меркантилістська та неомеркантилістська теорії
- Меркантилізм
- Неомеркантилізм
- Теорія абсолютних переваг
- Розділ 2. Міжнародна торгова політика
- Торгова політика: сутність, напрямки, інструменти.
- 2. Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Мито, його види та функції
- 3. Нетарифні інструменти регулювання зед
- 1. Суть та класифікація послуг
- 2. Особливості міжнародної торгівлі послугами
- 3. Плюси та мінуси розвитку сфери послуг.
- 4. Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами
- 5. Країна добрих послуг
- Розділ 4. Міжнародний рух факторів виробництва. Міжнародний рух капіталу.
- Форми міжнародного руху капіталу
- 2. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- 3. Механізми регулювання міжнародного руху капіталів.
- Інвестиційний клімат в Україні
- Сез “закарпаття”
- Показники інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання на територіях пріоритетного розвитку області та в спеціальній економічній зоні “Закарпаття”
- Розділ 5 Міжнародна міграція робочої сили
- Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- Основні світові ринки і експортери робочої сили
- Наслідки міжнародної трудової міграції Наслідки для країн імміграції
- Наслідки для країн еміграції
- 4. Міжнародне регулювання міграційних потоків
- Трудова міграція з України
- Розділ 6. Міжнародні науково – технічні відносини
- Суть та особливості науково – технічних відносин
- Міжнародна передача технології
- 3. Міжнародне технічне сприяння
- Міжнародне регулювання передачі технології
- Розділ 7. Міжнародна економічна інтеграція
- Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції
- Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- 4. Сучасні інтеграційні угруповання країн
- Міжнародні економічні організації системи оон
- Економічні наслідки інтеграції країн
- Розділ 8 Інтеграційні відносини у світовому господарстві
- 1. Європейські інтеграційні процеси
- 2. Особливості розвитку економічної інтеграції в Північній Америці
- 3.Розвиток регіональних і субрегіональних інтеграційних формувань у Латинській Америці
- 4.Особливості інтеграційних процесів в Африці
- 5 Особливості інтеграційних процесів в Азії
- Розділ 9. Транскордонне та міжрегіональне співробітництво Регіональне та транскордонне співробітництво між Україною та єс
- Розділ 10 Міжнародні економічні відносини як фундамент розв’язання глобальних проблем існування людства
- 1.Суть глобальних проблем і причини їхнього виникнення
- Соціально-економічна сутність глобальних проблем людства.
- 2. Сучасні форми вияву і можливості розв'язання глобальних проблем людства
- 3. Глобальні проблеми і їх вплив на світовий розвиток
- 4. Міжнародне регулювання глобальних проблем.