Історія Нідерландів
Територія Нідерландів була заселена ще з останнього льодовикового періоду, коли на її території була тундра з бідною рослинністю. Найстарішим слідам людської діяльності нараховується приблизно 100 тисяч років. Перші жителі були мисливці та збирачі. В кінці льодовикового періоду територія була заселена різноманітними палеолітичними групами. Близько 10 тисяч років тому на території країни проживали мезолітичні племена, а в останні декілька тисячоліть наступив залізний вік з відносно високим рівнем життя.
Під час приходу в ці краї римлян, Нідерланди були заселені германськими племенами. Це були тубанти, канінефати та фризи, які оселились тут близько 600 років до н. е. Кельтські племена, такі як ебурони та менапії, заселили південь країни. На початку римської колонізації в країну також прибули німецькі племена батави та токсандри. В період Римської імперії південна частина сучасних Нідерландів була окупована римлянами й стала частиною провінції Бельгіка, а пізніше — провінцією Нижня Германія.
В середні віки, Нижні країни, які приблизно включають сучасні Бельгію та Нідерланди, включали в себе різні графства, герцогства та єпархії, що входили до складу Священної Римської імперії. Вони були об'єднані в одну державу під владою Габсбургів в XVI столітті. Після поширення кальвінізму наступила Контрреформація, що привела до розпаду країни. Намагання іспанського короля Філіппа II централізувати державу призвели до повстання проти іспанського панування під керівництвом Вільгельма I Оранського. 26 липня 1581 року була проголошена незалежність країни, офіційно визнана іншими державами тільки після Восьмидесятилітньої війни 1568—1648 років. В роки війни за незалежність почалося Золоте століття Нідерландів, період економічного та культурного процвітання, яке продовжувалось все XVII століття.
Після припинення французької окупації на початку XIX століття, Нідерланди перетворились на монархію під владою Оранської династії. В 1830 році Бельгія остаточно відділилась від Нідерландів й стала самостійним королівством. Люксембург набув незалежності в 1890 році. Під тиском ліберальних політиків країна в 1848 році була перетворена в парламентську демократію з конституційним монархом. Такий політичний устрій зберігся і до сьогоднішнього дня, з невеликою перервою під час німецької нацистської окупації.
В ході Першої Світової війни Нідерланди зберігали нейтралітет, але під час Другої світової війни протягом 5 років були окуповані Німеччиною. Під час німецького вторгнення Роттердам був завданий бомбуванню, під час якого був майже повністю зруйнований центр міста. В роки окупації жертвами холокосту стало близько 50 тисяч нідерландських євреїв. Після війни почалось швидке відновлення країни, чому допомагав план Маршалла, організований США. Завдяки цьому Нідерландам швидко вдалось стати сучасною індустріальною державою. Державну незалежність набули й колишні колонії — Індонезія та Сурінам. В результаті масової імміграції з Індонезії, Туреччини, Марокко, Сурінама та Нідерландських Антильських островів країна стала багатокультурною та з великою часткою мусульман серед населення.
25 березня 1957 року Нідерланди стали одними із засновників Європейського Союзу. В 1960-70-ті роки пройшли великі соціальні та культурні зміни, населення отримало широкі соціальні права, пільгові виплати стали одними з найбільших у світі. В червні 2005 року на референдумі по Євроконституції більше половини нідерландців проголосували проти її прийняття. Таким чином держава стала другою, що відкинула проект єдиної Конституції ЄС після Франції.