Валютні кліринги та їх форми.

Сучасний етап розрахунків світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцнення взаємозв’язків між національними економіками, які передбачають здійснення міжнародних розрахунків. Для міждержавних розрахунків в наші часи активно використовується валютний кліринг.

Валютний кліринг — угода між двома урядами двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань. Характерною рисою валютних клірингів є заміна валютного обороту з-за кордоном розрахунками в національній валюті з кліринговими банками, які здійснюють кінцевий залік взаємних вимог і зобов’язань.

Цілі валютного клірингу різні залежно від валютно-економічного становища країни:

- вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів;

- отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;

- відповідні заходи на дискримінаційні дії іншої держави (наприклад, Великобританія ввела кліринг у відповідь на призупинення платежів Німеччини англійським кредиторам у 30-х роках);

- безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.

Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів.

Форми валютного клірингу можуть бути:

1)Залежно від числа країн-учасниць кліринг буває:

- двосторонній;

- багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європейський платіжний союз, що функціонував з червня 1950 р. до грудня 1958 р. У ньому брало участь 17 країн Західної Європи. Він був створений за ініціативою і за підтримкою США - для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розрахунки Західної Європи; За даними італійської статистики, розрахунки за принципом багатостороннього клірингу становлять приблизно 20% загальної суми трансакцій у країні.

- міжнародний — не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірингового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки передбачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання.

2) За обсягом операцій кліринг буває:

- повний кліринг, тобто кліринг на повну суму розрахунку;

- кліринг, що охоплює 95 % платіжного обороту;

- частковий кліринг, що поширюється на певні операції.

3) За способом регулювання сальдо розрізняють кліринг:

- з вільно конвертованим сальдо;

- з умовною конверсією;

- неконвертовані, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається переважно товарними поставками.

Клірингові трансакції переважно здійснюються щоденно в розрахункових палатах, організованих банківськими центрами або державними установами.

Валюта клірингу може бути будь-якою. Інколи застосовують дві валюти або міжнародні одиниці. При клірингових розрахунках виникають категорії валютного ризику: замороження валютної виручки при неконвертуємому клірингу і втраті при зміні курсу.