logo
Международные отношения2

Нове політичне мислення

В умовах конфронтації на початку 80-х рр. проблема міжнародної безпеки постала з ще більшою гостротою. Особливе занепокоєння викликала не лише гонка озброєнь, що призвела до небаченої насиченості Європи ядерними ракетами, але й американська пропаганда концепції “обмеженої ядерної війни”. Декларуючи, що СРСР готовий завдати першого удару (до речі, у військовій доктрині Радянського Союзу, на відміну від Сполучених Штатів, не припускалося застосування ядерної зброї першими), Р.Рейган та його адміністрація заявляли, що удосконалення, зокрема, техніки наведення на ціль, агресор, завдаючи точених ударів, був спроможний атакувати окрему військову ціль, наприклад, стартовий майданчик ракети, головний штаб, чи бункер голови держави. Надалі ворогуючі сторони упродовж кількох тижнів, чи навіть місяців, обмінювалися б такими ударами. Таким чином підкреслювалася можливість не лише вижити у подібній війні, але й перемогти – концепція, яка до цього уявлялася абсурдною.

Відтак, людство опинилося перед дилемою: або подальша гонка озброєнь з не передбачуваними наслідками, або її припинення, ліквідація ядерної зброї та створення без’ядерного світу та системи загальної міжнародної безпеки. Безглуздя рейганівської концепції “обмеженої ядерної війни” підкреслило й застарілість головного принципу класичної парадигми міжнародних відносин: війна є продовження політики силовими засобами. Той факт, що у ядерному конфлікті не може бути переможців підкреслила чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 р.

Однак, навіть за умов розуміння більшістю державних діячів неприпустимості ядерної війни, світова політика перебувала під владою ідей, забобонів та ілюзій військово-силового мислення. Постало питання про наявне відторгнення політики від загальнолюдських цінностей.

У квітні 1985 р. нове радянське керівництво на чолі з М.Горбачовим висунуло ідею опрацювання нових важливих заходів з нормалізації міжнародної ситуації. У документах радянського уряду 1985-1986 рр. були сформульовані головні цілі та напрямки зовнішньої політики СРСР та підстави нового політичного мислення як теоретичної бази практичної політики укріплення миру та міжнародної безпеки.

Вихідним пунктом нового політичного мислення є твердження, що неможливість війни примушують розв’язувати проблеми безпеки лише політичними засобами. Відносини між державами з різним політичним та соціальним ладом повинні будуватися лише виключно у вигляді змагання на рівноправній та взаємовигідній основі. У галузі економічних відносин концепція безпеки передбачає усунення з системи міжнародних економічних зв’язків дискримінації, бойкотів та санкцій (за виключенням випадків порушення міжнародного права, міжнародної моралі та справедливості), а також інших атрибутів загарбницької та неоколоніальної політики. Нове політичне мислення пропонує вирішення проблеми всеохоплюючої міжнародної безпеки як головної глобальної проблеми у взаємопов’язаному світі. Пріоритет за таких умов повинні мати не вузькі національні, егоїстичні інтереси, але довготермінові інтереси виживання людства, його майбутнього.

На базі нового політичного мислення були опрацьовані основи системи міжнародної безпеки, керуючись якими СРСР обрав курс на затвердження принципу мирного співіснування як універсального для міждержавних відносин.

Принципіальні основи такої системи передбачали:

1) у військовій галузі – відмова ядерних держав від війни одна з одною та проти інших держав, неприпустимість гонки озброєнь у космосі, суворо контрольоване зниження рівнів військових потенціалів до меж розумної достатності, розпуск військових угруповань, пропорційне зменшення військових бюджетів.

2) у політичній галузі – повага до суверенних прав народів на вибір шляху та форми власного розвитку, справедливе політичне врегулювання міжнародних криз та регіональних конфліктів, опрацювання заходів довіри між державами, опрацювання заходів з запобігання тероризму.

3) у економічній галузі – усунення з міжнародної політики дискримінації, відмова від блокад, санкцій, справедливе вирішення проблем заборгованості, встановлення нового світового економічного порядку, об’єднання зусиль у вирішення глобальних проблем.

4) у гуманітарній галузі – співробітництво у розповсюдженні ідей миру, роззброєння, міжнародної безпеки; викоріння геноциду, апартеїду пропаганди фашизму та рішення у гуманному та позитивному дусі проблеми возз’єднання родин, укріплення та пошук нових форм співробітництва у галузі культури, мистецтва, науки, освіти, медицини.

У зовнішньополітичній діяльності СРСР було висунуто масштабну програму поетапної ліквідації ядерної зброї до кінця ХХ ст. Вона була сформульована у Заяві М.Горбачова 15 січня 1986 р. Першим кроком Радянського Союзу та прикладом для інших держав стало проголошення 6 серпня 1985 р. мораторія на ядерні випробування, який тривав до 27 лютого 1987 р.

Yandex.RTB R-A-252273-3
Yandex.RTB R-A-252273-4