Фінансові центри країн, що розвиваються

Формування і бурхливе зростання міжнародних фінансових центрів у країнах, що розвиваються, — закономірний етап у розвитку міжнародного ринку позичкових капіталів. Ці країни дедалі міцніше вростають у структуру світового господарства.

Уже в 70-ті роки фінансові центри почали спеціалізуватися на певних видах міжнародної кредитно-фінансової діяльності. Так, у Західній Європі Лондон відомий насамперед ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота, ф'ючерсних угод.

Цюріх виконує роль "притулку" для міжнародних капіталів, ринку золота. Люксембург виділяється своєю фондовою біржею і як центр довгострокових позик і т.д.

Аналогічна картина склалася й в інших регіонах. Сінгапур виконує роль головного фондоакумулювального ринку регіону. Гонконг відомий як великий центр міжнародного синдикованого кредитування. Бахрейн виступає як основний близькосхідний центр короткострокових кредитів, а також як валютний, страховий ринок і ринок золота. Великими міжнародними страховими ринками є Кайманові й Бермудські острови, що орієнтуються на обслуговування потреб країн Латинської Америки.

Поряд з найбільшими транснаціональними банками розвинутих країн у країнах, що розвиваються, активно розширює свою діяльність з обслуговування міжнародного бізнесу й національний банківський капітал. Попит та пропозиція на позичковий капітал у Латинській Америці, Південно-Східній Азії та на Близькому Сході привели до розвитку в цих районах регіональних ринків капіталу. Завдяки їх появі євроринок набрав справді глобального характеру. Він охоплює центри як промислово розвинутих країн, так і держав, що розвиваються, і складається з міжнародних фінансових комплексів, які взаємодоповнюють і взаємозамінюють один одного.