Міжнародні економічні організації, їх правовий статус та порядок прийняття рішень.

Одним із ефективних шляхів побудови багатостороннього екон. співробітництва є створення МЕО, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми з нагляду і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання МЕВ та ін.

МЕО - об’єднання суб’єктів міжнародного права на основі міжнародної угоди для здійснення співробітництва в економічній галузі, що має необхідну для цього систему органів, автономну волю для ухвалення правових актів і створене відповідно до норм та принципів міжнародного права.

МЕО є різновидом міжн. організацій і інституційними механізмами корди-нації і регулювання співробітництва. У міру розвитку екон. відносин стає неможливим і недоцільним укладення лише двосторонніх договорів та угод.

Найбільш узагальнений поділ МО за організаційним принципом: універсальні МО, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; МО, членами яких були соціалістичні країни; МО, які об’єднують розвинуті (капіталістичні) країни; міжн. регіональні організації, до складу яких входять, як правило, країни, що розвиваються.

МЕО залежно від напряму міжн. екон. співробітництва: співробітництво у галузі міжн. торгівлі; у валютно-фінансовій сфері; у галузі транспорту; у галузі промисловості; у галузі с/г; у галузі інвестицій; у галузі інтелектуальної власності та у галузі стандартизації та сертифікації продукції; наук.-техн. співробітництво. МО можна визначати і залежно від кола їхніх членів: організації загального й обмеженого складу.

Можна класифікувати міжнародні організації з погляду торгівлі окремими видами товарів.

За характером компетенції їх можна поділити на МО загальної (ООН) і спеціальної (МОП, СОТ) компетенції. Варто зауважити, що більшість МЕО є організаціями спеціальної компетенції.

За характером повноважень: міждержавні та наднаціональні. Міждержавні організації не мають наддержавних повноважень тому, що країни-члени не передають їм своїх функцій.

За умовами участі в членстві МО поділяються на відкриті, до яких може вступити будь-яка держава (ООН), і закриті, прийняття до яких може здійснюватися за запрошеннями їхніх засновників (НАТО).

Отже, під МЕО слід розуміти такі організації, які створені на основі міжнар договорів і проводять свою діяльність, спрямовану на організацію і здійснення міжнародного економічного співробітництва.

Правоздатність, якою наділені МЕО, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з МО в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах.

МЕО користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет МЕО від 1980 р. майно й активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ: Рішення МО приймається її органами. Рішення можна з'ясувати, як волевиявлення держав-членів в компетентному органі відповідно до правилами процедури і положеннями статуту даної організації.

Процес формування рішення починається з прояви ініціативи. Воно може йти потім від держави, групи держав, від органів чи посадових осіб. Наступний етап– внесення проблеми у порядок денний органу, який приймає рішення. Потім вона або обговорюється у самому органі, або передається в руки спеціально створюваних комісій.

Важливе місце у процесі формування рішень займає етап обговорення, яке має політ значення і конкретний юридичний результат: поставлення на голосування проект рішення чи резолюції.

Вирішальним етапом прийняття рішень є голосування. У переважній більшості органів відділу МО кожна делегація має один голос. Рішення можуть прийматися одноголосно, простою чи кваліфікованою більшістю. У окремих випадках рішення можуть прийматися без голосування.

У практиці діяльності МО поширення знаходить процедура прийняття рішення з урахуванням консенсусу. Погоджений текст рішення оголошується головою органу без проведення голосування та за відсутності заперечень проти рішення в цілому.