Основні поняття та терміни курсу

Агломераційна економія – зниження собівартості виробництва одиниці продукції внаслідок його територіальної концентрації в одному пункті (промисловому центрі, промисловому вузлі тощо).

Агломерація – територіальне скупчення населених пунктів (переважно міст), що об’єднані між собою різноманітними інтенсивними функціональними зв’язками (господарськими, трудовими, культурно-побутовими, рекреаційними тощо) і утворюють цілісну суспільну систему; група взаємопов’язаних міських поселень навколо великого міста, що швидко зростає.

Агломерування — це процес розширення ядра концентрації, що зрештою приводить до утворення агломерації.

Адміністративні зв'язки - це зв’язки, що спрямовані на здійснення влади, управління державними інститутами. В свою чергу, вони можуть бути внутрішньо- і міжвідомчими.

Адміністративно-територіальний устрій – поділ території держави на частини – адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції. Штати, департаменти тощо), на основі якого створюються і діють органи державної влади та управління на місцях.

Адміносфера – це сфера. яка здійснює функції влади, управління, постійно відновлює державні інститути (утворилась близько 40 тис. років тому).

Акваторія – ділянка поверхні моря, океану, озера, водосховища.

Антропогенний ландшафт – географічний ландшафт, що утворюється внаслідок спрямованої діяльності людини або опосередкованого (непрямого) її впливу на природний ландшафт. Залежно від ступеня і характеру впливу людини розрізняють змінений, порушений, перетворений. Також розрізняють сільськогосподарський, рекреаційний, урбанізований, заповідний тощо.

Антропосфера – сфера Землі, де живе, використовує і видозмінює її людина.

Ареал – територія поширення якогось явища, яке не спостерігається на прилеглих територіях. Розрізняють абсолютні ареали (явище поширене на всій території ареалу), відносні ареали (явище спостерігається періодично в межах ареалу).

Безробіття – соціальне явище, коли бажаючих отримати роботу є більшим, ніж робочих місць (перевага пропозиції робочої сили над її попитом). Розрізняють фрикційне безробіття (викликане переміщенням населення з місця до місця, зміною віку, професій), структурне безробіття (викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів), циклічне безробіття (викликане спадами виробництва).

Валовий суспільний продукт (сукупний суспільний продукт) - матеріальні блага, що вироблені в суспільстві за певний проміжок часу.

Виробничі зв'язки – це зв’язки, що характеризують відношення людини до природи, засобів виробництва і предметів праці в процесі її діяльності, забезпечують функціонування виробництва. Вони поділяються на типи — технологічні, відтворювальні і управлінські зв'язки.

Виробничо-природні зв'язки характеризують зв'язки між виробництвом і природою, вони представлені такими типами: ресурсними, що характеризують потоки речовини і енергії від природи до виробництва; виробничо-екологічними, що йдуть від виробництва до природи і впливають на охорону навколишнього середовища.

Виробничо-територіальні зв’язки – обмін сировиною, паливом, обладнанням, продукцією між підприємствами і галузями виробництва на певних територіях.

Відтворювальні зв'язки – це ті зв’язки, що мають нетехнологічний характер, забезпечують безперервність процесу суспільного виробництва (загально-виробничі, транспортно-економічні, виробничо-інфраструктурні зв'язки).

Вільні економічні зони — це частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності для місцевих підприємців та іноземних фірм.

Галузь — це угрупування або сукупність однорідних за виробничим призначенням і технологією підприємств, пов'язаних єдиним управлінням.

Географічне середовище — це та частина земного простору, з яким людське суспільство перебуває на даний час у безпосередній взаємодії, тобто воно пов'язане з процесом життєдіяльності людей.

Географічний поділ праці є процесом спеціалізації певної території (групи країн, однієї країни чи її районів та місцевостей) на виробництві певних видів продукції і послуг на основі розвинутого обміну.

Геополітичне положення — складна категорія, що визначається сукупністю відношень з інтими країнами та великими природними об'єктами, що мають суттєвий політичний, соціальний і екологічний вплив на нього (М. Паламарчук).

Геосистема — це сукупність географічних об'єктів, розміщених у межах певної ділянки земної поверхні.

Демографічні зв'язки – це зв’язки, що характеризують всі види переміщення людей, зумовлені різними сімейними обставинами.

Демосфера – це сфера, де проходять процеси відтворення населення і формування систем розселення.

Державна територія — це чітко визначена в просторі та визначена міжнародними договорами площа земної поверхні та земних надр під нею, а також дванадцятимильна (22,2 км) зона морських вод та дна, товща атмосфери над ними (О. Шаблій).

Диверсифікація — це процес ускладнення функціонально-галузевої структури суспільно-географічного комплексу внаслідок виникнення і розвитку нових компонентів.

Диференціювання — це процес ускладнення територіальної структури суспільно-географічного об'єкта.

Економіко-географічне положення – це сукупність відношень якого-небудь економіко-географічного об'єкта, що має народногосподарське значення, до інших даностей, що лежать за його межами (М. Баранський).

Економічно активне населення — це населення, зайняте суспільно-корисною працею, що приносить йому прибуток. До економічно активного населення відносять і тих, хто працює, і тих, хто шукає роботу.

Еконосфера, розглядається як сукупність виробничих відносин і продуктивних сил, точніше, сукупність технологічних процесів матеріального і нематеріального виробництв (утворилась близько 10 тис. років тому); вона в поєднанні з соціальною сферою створює відповідні соціально-економічні формації.

Індекс локалізації є: а) відношення частки виробництва окремих видів продукції даної території (району) до частки цієї продукції в країні; б) відношення вартості товарної продукції даної території (району) до сумарної вартості валової продукції цієї території (рівень товарності); в) відношення частки виробленої продукції даної території до частки її населення, національного доходу и сукупного продукту. Всі індекси локалізації (>1) є кількісним виразом процесу територіальної спеціалізації діяльності людини.

Інтеграція — це процес посилення зв'язків між суспільно-географічними утвореннями, який супроводжується збільшенням кількості загальних ознак.

Інформаційні зв'язки — це потоки інформації невиробничого характеру (різні види кореспонденції, телеграми, телефонні розмови, грошові перекази, посилки тощо).

Концентрування — це процес посилення інтенсивності певного явища на одній ділянці порівняно з іншою, окремими його випадками є процеси стягування і дисперсії.

Культурно-побутові зв'язки – зв’язки, що здійснюються між місцем проживання людей і місцем отримання різноманітних культурно-побутових послуг.

Культуросфера – це сфера, що відтворює культурні цінності (матеріальні й духовні), якісні властивості суспільного життя (утворилась близько 5 тис. років тому).

Макроположення характеризує положення об'єкта на національному чи міжнаціональному рівні.

Мезоположення відображає положення об'єкта на регіональному рівні.

Мікроположення характеризує відношення об'єкта до найближчого оточення, тобто на локальному рівні.

Моніторинг — це комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль за станом та тенденціями розвитку природних та техногенних процесів.

Підцикл - є функціональною частиною циклу (агропромисловий, обслуговуючий, промисловий тощо).

Політико-географічне положення - це геопросторове відношення до політичних даностей, що знаходяться зовні і впливають на нього (О. Шаблій).

Політичні зв'язки - це зв’язки, що характеризують національні, класові та інші суспільні відношення, що спрямовані на завоювання, використання і утримання державної влади.

Політосфера — сфера діяльності людини, що пов'язана з класовими, національними та іншими суспільними відносинами, основою яких є проблема завойовування, утримання і використання влади.

Поляризація – це процес, який відображає функціональний зв'язок ділянок із зворотними явищами, розміщеними на протилежних ділянках певної території.

Природокористування — це сукупність засобів, які застосовує суспільство з метою вивчення, охорони, освоєння й перетворення природного середовища; сукупність усіх впливів людства на природу, яка включає заходи з її освоєння, перетворення і охорони.

Проблемні райони – це території, що відрізняються масштабами та особливостями кризових проявів окремих проблем.

Промислове угруповання — це об'єднання підприємств та виробництв на певній території, заснованих на спільності транспортно-географічного положення та спільному використанні обслуговуючих улаштувань.

Промисловий вузол — це значний територіально-виробничий комплекс, розташований у декількох промислових центрах і пунктах, що знаходяться в територіальній близькості та об'єднані спільністю територіальної спеціалізації, матеріально-технічною базою та виробничо-технічними зв'язками (А. Хрущов).

Промисловий район — це промислово-територіальне об'єднання з яскраво відображеною спеціалізацією та структурою.

Промисловий центр — це населений пункт з декількома промисловими підприємствами, більш чи менш взаємозв'язаних між собою.

Промисловість — сукупність галузей, яка включає підприємства, що здійснюють видобуток і заготівлю природної сировини, виробляють засоби виробництва й товари споживання.

Регіональна політика - сфера діяльності держави з управління економічного, політичного, соціального розвитку країни в територіальному (регіональному) аспекті.

Регіональне планування — це особливий напрямок планування, метод обліку та реалізації регіональної політики при розробці планів соціально-економічного розвитку.

Регіональний розвиток — це динамічна зміна регіону в економічному й соціальному плани.

Ринок праці — спосіб залучення робочої сили до економічної системи що існує при товарно-грошових відношеннях.

Розміщення продуктивних сил — це розподіл продуктивних сил по території відповідно до природних, соціальних і економічних умов її окремих частин і районів, що визначається особливостями суспільного й територіального поділу праці.

Розподільчі (реалізаційні) зв'язки – зв’язки, що характеризують потоки кінцевих споживчих продуктів від суспільного виробництва до населення (споживачів).

Розселення — це розміщення населення території та форми його територіальної організації у вигляді систем населених місць і їх взаємовідносин.

Соціальні зв'язки – зв’язки, що характеризують взаємовідносини людей поза матеріальним виробництвом. Вони поділяються на типи: демографічні, інформаційні, культурні, політичні та адміністративні.

Соціально-інфраструктурні зв'язки — це сукупність зв'язків з обслуговування людей.

Соціально-природні зв'язки характеризують роль природи у задоволенні позавиробничих потреб населення. Найважливішим їх типом є рекреаційні, що характеризують переміщення людей від місця проживання до місця відпочинку. До цього виду ще відносяться соціально-екологічні, що характеризують весь потік речовини та енергії від людей до природи, а також біологічні, що мають зворотний напрям цих потоків; останні вив­чаються біологією.

Соціосфера — сукупність людей з їх життєвими відносинами.

Стадія — це виражена в просторі та часі частина суспільно-географічного циклу.

Суспільна географія — наука про територіальну (просторову чи геопросторову) організацію життєдіяльності суспільства чи окремих його частин.

Суспільний поділ праці — незворотний об'єктивний процес розвитку продуктивних сил шляхом відокремлення все нових видів виробничої діяльності, спеціалізації окремих виробників та виробничих одиниць-ділянок, цехів, відділків, підприємств, об'єднань, відомств і т.д., обмін між ними спеціалізованою продукцією.

Суспільно-географічне положення — це відношення (сума або інтеграл просторових відношень) даного географічного об'єкта до всіх інших — природних, соціально-демографічних, економічних, політичних, культурних, конфесійних, які впливають чи можуть потенційно впливати на його розвиток (О. Топчієв).

Суспільно-географічний комплекс — це виокремлена на основі суспільно-географічних зв'язків територіальна і комплексно-пропорційна структура матеріально-речовинних і духовних компонентів діяльності людини.

Суспільно-географічний район - це ділянка території, відносно цілісна ланка суспільства, яка характеризується певною спеціалізацією і комплексно-пропорційним розвитком людської діяльності (М. Пістун).

Територіальна організація національного господарства — це система просторового сполучення галузевих, міжгалузевих територіально-виробничих і соціальних комплексів, заснованих на раціональному використанні природних, економічних, соціальних, трудових ресурсів з метою одержання максимального економічного ефекту (А. Хрущов).

Територіальна організація промисловості — система просторового об'єднання галузевих, міжгалузевих комплексів, заснована на раціональному використанні природних, трудових, економічних ресурсів, економіко- та транспортно-географічного положення з метою одержання максимального економічного ефекту (А. Хрущов).

Територіальна організація суспільства - це сукупність процесів розміщення підприємств національного господарства, соціально-територіальних систем, що формуються на визначеній території» (М. Паламарчук). Територіальну організацію суспільства можна представити як множину географічних об'єктів — природних, соціальних, економічних, та зв'язків і відношень.

Територіальна спеціалізація – це процес, що означає переважний розвиток на певній території найефективніших видів діяльності людини, які зумовлюють її господарський напрям. Вона характеризується підвищеною концентрацією виробництва певних видів товарної продукції і послуг на базі спеціалізованої технології.

Територіальна структура — це динамічний стан розміщення виробничих сил на визначеній території.

Територіальний поділ праці — об'єктивний незворотний процес виробничої спеціалізації територіальних одиниць та обміну спеці­алізованою продукцією між ними. Це просторовий прояв (форма) суспільного поділу праці, що має на меті досягнення економічних вигод за рахунок найбільш ефективного використання природних, трудових і економічних ресурсів кожної території.

Територія — це обмежена частина твердої поверхні землі з властивими для неї природними і антропогенними особливостями і ресурсами, що характеризується протяжністю як специфічним видом «просторового» ресурсу, географічним положенням та іншими якостями, яка є об'єктом конкретної діяльності (Е. Алаєв).

Технологічні зв'язки об'єднують окремі елементи суспільного виробництва по лінії зміни станів, властивостей, форм чи розмірів сировини, матеріалу чи напівфабрикатів в процесі отримання готового продукту.

Техносфера — найскладніша частина антропосфери, що охоплює взаємодію технічних засобів виробництва з природно-ресурсним потенціалом території на основі науково-технічного прогресу.

Трудові зв'язки – зв’язки, що характеризують регулярні переміщення людей, викликані територіальним розривом між місцем проживання і місцем прикладання праці.

Управлінські (виробничо-інформаційні) зв'язки – це зв’язки, що спрямовані на забезпечення виконання виробничої програми, на досягнення певної виробничої мети.

Цикл— певна послідовність функціонування матеріально-технічних компонентів об'єкта (явища) в просторі та часі.

Якість населення — це сукупність властивостей народонаселення, що характеризують його відтворення в системі соціальних та природних відмінностей.