Палестинський рух опору

Формування та організаційне оформлення Палестинського руху опору (ПРО) було прискорене агресивною політикою Ізраїлю та виселенням арабів зі своїх земель.

Рух зароджується ще в 40-50-х рр. ХХ ст. Саме тоді з’являються перші палестинські організації, формуються перші групи партизанів (федаїв). Більш активною силою ПРО стає в 60-х рр. 28 травня 1964 р. у східному Єрусалимі відбувся I Палестинський національний конгрес, який прийняв Палестинську національну хартію та устав Організації визволення Палестини (ОВП).

Відповідно до хартії Палестина проголошувалась батьківщиною арабського палестинського народу та складовою частиною великої арабської вітчизни. Територія Палестини визначалась у кордонах, які існували в часи британського мандату.

Згідно з хартією єдиним шляхом визволення Палестини є збройна боротьба. Визволення Палестини може бути досягнуто шляхом збройної народної революції. Ядром національно-визвольної боротьби палестинців є палестинські операції. Тільки після визволення Палестини на цій землі запанує мир та спокій.

Хартія не визнає розділ Палестини та утворення держави Ізраїль. В ній підкреслюється, що ці події сталися всупереч волі палестинського народу, його праву на самовизначення.

Вищим органом влади палестинського народу проголошувалась Національна рада Палестини. На міжнародному рівні його національні інтереси представляє Організація визволення Палестини.

До початку 70-х рр. ці органи не були визнані світовим співтовариством. Але після арабо-ізраїльської війни 1973 р. міжнародний авторитет ОВП зріс. Це пояснюється багато в чому тим, що Організація стала ставити більш реалістичні цілі. В 1974 р. нею була визначена не тільки кінцева, а й проміжна мета – створення арабської держави на тій частині Палестини, яку буде визволено. Саме з цього року ОВП отримала статус постійного спостерігача в ООН, стала членом Організації Ісламська конференція, Руху неприєднання, членом Лігі арабських держав (з 1976 р.).

ОВП не є єдиною організацією. До її складу входить декілька політичних угрупувань. Найбільш впливовими з них є Рух за національне визволення Палестини (ФАТХ), Народний фронт визволення Палестини (лівонаціоналістична організація) та Демократичний фронт визволення Палестини (організація, яка тривалий час заявляла про прихильність науковому соціалізму). В останнє десятиріччя на палестинських територіях посилюється вплив мусульманських фундаменталістських організацій – Руху ісламського опору (ХАМАС) та Джихад Ісламій, які виступають за створення на території Палестини арабської ісламської держави. Їх активізація пов’язана перш за все із зміною політичного курсу традиційних палестинських організацій та керівництва ОВП. В 1996 р. ХАМАС створив легальну опозиційну Партію ісламського національного порятунку.

Найкрупніша з названих організацій – ФАТХ – оформилася після суецької війни 1956 р. Свою назву – ФАТХ – організація отримала в 1959 р. Це абревіатура з перших букв арабських слів у зворотному порядку – “харакат ат-Тахрір аль-Філастінійя” – “рух за визволення Палестини”. Керівником та одним із її засновників є Ясір Арафат.