1.Фінансовий посередник як субєкт грошового ринку

Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб'єктами в обмін на свої зобов'язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені у дохідні активи. на ринку з'являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів; Суб'єкти грошового ринку, які займаються фінансовим посередництвом, називаються фінансовими посередниками і поділяються на дві групи: банки та небанківські фінансово-кредитні установи.

Небанківські фінансово-кредитні установи – це різноманітні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і розміщують їх у формі кредиту.

Поява цих інститутів зумовлена низкою причин:

Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку з одним і тим самим об'єктом – грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон'юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних і фінансових завдань.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. їх економічне призначення полягає у забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

банки;

небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами чи парабанками[4].

В американській літературі фінансових посередників заведено поділяти на три групи[5]:

депозитні інституції;

договірні ощадні інституції;

інвестиційні посередники.

Становлення та розвиток фінансового посередництва в Україні відбувається дуже повільно, що пов'язано з такими проблемами:

– недосконале правове поле, в межах якого функціонують ці установи, і відсутність нормативних актів прямого впливу;

– великий рівень недовіри населення до дії багатьох установ цієї системи;

– сфера їх діяльності слабо контролюється державою, що значно підвищує ступінь ризику всіх учасників цього процесу. між комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими закладами відбувається гостра боротьба за залучення грошових коштів та у сфері кредитних операцій. При цьому конкуренція має неціновий характер.