4.1.3. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
Формування, відтворення і розвиток політичної культури здійснюються через засвоєння і підтримку людьми її норм, взірців і стандартів поведінки, традицій. Засвоєння людиною вимог статутної і ролевої поведінки, культурних цінностей і орієнтирів, які сприяють формуванню у неї (людини) певних якостей і властивостей та дозволяють адаптуватися у даній політичній системі, називають політичною соціалізацією.
Політична соціалізація (від лат. "socialis" - суспільний) — це процес засвоєння індивідом протягом його життя певної системи політичних .знань, соціальних норм, політичних цінностей того суспільства, деякого він належить.
Проблемі політичної адаптації людини — сприйняття нею традицій і цінностей
— приділяли підвищену увагу ще у 20-х роках минулого століття (особливо адаптації етнічних груп у великих містах). Класична теорія політичної соціалізації була розроблена чиказькими вченими під керівництвом Д. Істона, вона трактувала соціалізацію як процес навчання людини спеціальним ролям, що їх необхідно виконувати у сфері політики. Більшість вчених, які підтримували цю теорію (Л. Коен, Р. Ліптон,Т. Парсонс), природно, акценту вали увагу на взаємозв'язку людини із політичною системою та її інститутами.
Інший авторитетний напрям у політичній науці (Ю. IV бермас, Н. Луман) розглядав політичну соціалізацію як акультурацію (тобто засвоєння людиною нових для себе цінностей), висуваючи, таким чином, на перший план внутрішньо особистісні, психологічні механізми формування політичної свідомості і поведінки людини. Вчені, які працювали у напрямку психоаналізу (Е. Еріксои, Е. Фромм, Г. Тард), головну увагу приділяли дослідженню несвідомої мотивації політичної діяльності (формам політичного протесту, контр-культурної поведінки), пояснюючи політичну соціалізацію як прихований процес політизації людських почуттів і уявлень.
Сучасна теорія політичної соціалізації пройшла в своєму розвитку три основних
етапи:
Перший етап (1950—60-ті pp.)* У рамках біхевіористської парадигми, що переважала в політичній науці в 50—60-х pp., процес політичної соціалізації інтерпретувався як вплив політичного середовища на особистість шляхом передачі визначених моделей поведінки через систему організованих суспільних інститутів і цінностей.
В цей період розробляється концепція "стійкості дитячих і юнацьких уявлень про політику", в рамках якої були сформульовані такі головні теоретичні припущення: поперше, уявлення про політику, засвоєні в дитячий період, згодом залишаються незмінними, і, по-друге, уявлення, настанови, засвоєні у дитячому віці, мають більш істотний вплив у порівнянні з більш пізніми орієнтаціями. Саме ці положення згодом піддавалися найбільш серйозній критиці.
Другий етап (1970 — початок 80-х pp.). У цей період процес політичної соціалізації розглядається як "вертикальна" передача системи цінностей і моделей сприйняття політичної реальності від політичного режиму до особистості. А гіпотеза про визначальну роль сім'ї в процесі соціалізації була піддана критиці і переосмисленню (зокрема, вчені Р. Найемі і Б. Собешек у 1977 р. у порівняльному дослідженні впливу на соціалізацію родини, школи, однолітків, медіа і політичних подій з'ясували, що вплив
- 1.1.2. Політика як соціальне явище та об'єкт вивчення політології
- 1.2.2. Характерні риси французької школи в політології
- 1.3.2.Форми, види та механізм реалізації політичної влади
- 1.4.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- Теорія "поліархії" Р.Даля.
- Партиципаторні теорії демократії (демократія участі).
- 1.4.3. Перехід до демократії. Умови переходу
- 2.1.2. Структура і функції політичної системи
- 2.2. Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
- 2.2.1. Сутність, походження та функції держави
- 2.2.3. Форма державного устрою
- Авторитаризм.
- Демократичний режим.
- 2.2.5. Концепція правової, соціальної держави
- 2.3.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- 2.3.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- 2.3.4.Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- 2.3.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- 2.4.2. Етапи становлення місцевого самоврядування в Україні
- 2.5.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація
- 2.5.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України
- 3.1.1. Поняття "політична участь" та його інтерпретація в сучасній політичній науці
- 3.1.3.Особливості політичної участі в Україні
- 3.2.2. Причини виникнення, ознаки та функції політичних конфліктів
- 3.2.3. Типологія політичних конфліктів та криз
- 3.2.4. Основні способи та шляхи розв'язання політичних конфліктів і криз
- 3.3.3. Основні типи виборчих систем сучасності: порівняльний аналіз
- 3.3.4.Особливості формування виборчої системи України
- Розділ 4 СОЦІАЛЬНІ ТА ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИКИ
- 4.1.Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація
- 4.1.1.Політична свідомість як суспільне явище
- 4.1.3. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- 4.2.2. Структура політичної ідеології
- 4.3.2. Теорії націй і націоналізму
- 4.3.4. Етнополітичні конфлікти: причини виникнення, динаміка, типологія та способи врегулювання
- 4.3.5. Етнонаціональна політика України
- Розділ 5 СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
- 5.1.2. Процес формування та механізм реалізації зовнішньої політики держав. Міжнародне право
- 5.1.5. Міжнародний тероризм
- 5.2.2. Основні закони геополітики
- 5.2.4. Геополітичні епохи
- Шановний, читачу!