3.2.4. Основні способи та шляхи розв'язання політичних конфліктів і криз
Типологія політичних конфліктів, як відомо, неоднозначна — конфлікти різні, не подібні. Отож важко вказати на єдині способи і шляхи їх вирішення — немає якихось універсальних способів. Однак при всій складності проблеми вченими зроблено певні висновки завдяки накопиченому теоретичному і практичному досвіду.
Слід наголосити, що політологія вказує на проблеми регулювання та розв'язання конфлікту. Регулювання конфлікту являє собою засіб впливу на конфліктуючі сторони з метою усунути окремі чинники конфлікту на основі відносин, що склалися, в рамках існуючої політики (включаючи норми, традиції тощо). Типовими шляхами є:
1)компроміс (лат. compromissum — погодження між протилежними сторонами, досягнуте взаємними поступками) на підставі збереження позицій: згода, побудована на взаємних поступках; зменшення ресурсів однієї із сторін; розуміння прав та інтересів супротивника. Частіше це шлях примирення, пов'язаний не з однобічним нав'язуванням волі, а з активністю обох конфліктуючих сторін;
2)примиренність на підставі примусовості (спосіб насилля), що дозволяє ігнорувати аргументи супротивника. В основі цього засобу нав'язування одній із сторін (або третьою силою всім сторонам) характерних взаємовідносин може бути:
— явне переважання сил і ресурсів у однієї із сторін та їх дефіцит у іншої;
— ізоляція однієї сторони конфлікту, зниження її статусу, а також інший стан" що свідчить про послаблення її позицій, поразку, завдану їй згідно з правилами гри;
— знищення, "тотальне винищування супротивника" (X. Шпейер).
Розв'язання конфлікту — це не просто послаблення його насильницького і руйнівного потенціалу, але й усунення онтологічного змісту самого конфлікту, його предмета, його підгрунтя. Конфлікт є вирішеним, якщо всі учасники беззастережно визнають досягнуті домовленості, а проблеми, які породили політичне протиборство, не стають предметом конфлікту.
Завершення конфлікту — більш широке поняття, ніж вирішення. Конфлікт може завершитися, наприклад, загибеллю обох сторін, але це не означає, що він був вирішеним. Під завершенням конфлікту розуміється його закінчення, припинення з будь-яких причин,
апід вирішенням розуміють становище, коли припиняється протиборство.
Досвід практичної дії свідчить, що для вирішення конфлікту, як правило, доводиться прикладати більш чи менш значні дії. Було б безнадійною справою сподіватися на "самовирі-шеність" конфлікту. Можна намагатися його не помічати, ігнорувати, у кращому випадку пояснювати. Але якщо він буде розв'язуватись стихійно, то буде загострюватися, проявлятися більш агресивно і може розвалити політичну систему.
Для врегулювання і завершення конфлікту необхідно:
—встановити точну діагностику протиборства, включаючи з'ясування його мотивів, причин;
—прогнозувати хід і наслідки конфлікту. Головне — змусити сторони усвідомити необхідність виробити спільне рішення виходу із ситуації. Чим чіткіше
- 1.1.2. Політика як соціальне явище та об'єкт вивчення політології
- 1.2.2. Характерні риси французької школи в політології
- 1.3.2.Форми, види та механізм реалізації політичної влади
- 1.4.2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- Теорія "поліархії" Р.Даля.
- Партиципаторні теорії демократії (демократія участі).
- 1.4.3. Перехід до демократії. Умови переходу
- 2.1.2. Структура і функції політичної системи
- 2.2. Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
- 2.2.1. Сутність, походження та функції держави
- 2.2.3. Форма державного устрою
- Авторитаризм.
- Демократичний режим.
- 2.2.5. Концепція правової, соціальної держави
- 2.3.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- 2.3.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- 2.3.4.Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- 2.3.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- 2.4.2. Етапи становлення місцевого самоврядування в Україні
- 2.5.2. Партія як політичний інститут: ознаки, функції та класифікація
- 2.5.4. Етапи становлення і розвитку партійної системи України
- 3.1.1. Поняття "політична участь" та його інтерпретація в сучасній політичній науці
- 3.1.3.Особливості політичної участі в Україні
- 3.2.2. Причини виникнення, ознаки та функції політичних конфліктів
- 3.2.3. Типологія політичних конфліктів та криз
- 3.2.4. Основні способи та шляхи розв'язання політичних конфліктів і криз
- 3.3.3. Основні типи виборчих систем сучасності: порівняльний аналіз
- 3.3.4.Особливості формування виборчої системи України
- Розділ 4 СОЦІАЛЬНІ ТА ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИКИ
- 4.1.Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація
- 4.1.1.Політична свідомість як суспільне явище
- 4.1.3. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- 4.2.2. Структура політичної ідеології
- 4.3.2. Теорії націй і націоналізму
- 4.3.4. Етнополітичні конфлікти: причини виникнення, динаміка, типологія та способи врегулювання
- 4.3.5. Етнонаціональна політика України
- Розділ 5 СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
- 5.1.2. Процес формування та механізм реалізації зовнішньої політики держав. Міжнародне право
- 5.1.5. Міжнародний тероризм
- 5.2.2. Основні закони геополітики
- 5.2.4. Геополітичні епохи
- Шановний, читачу!