3. Промисловість країн Центральної Азії.

Важливе місце в економіці регіону посідає аграрно-промисловий комплекс,

що спирається на розвинуте сільське господарство. В межах комплексу

чітко виділяються два напрями спеціалізації: а) степова, що поєднує

зернове господарство та молочно-м'ясне скотарство, вона поширена в

північній частині; базисова, що розвивається на монокультурі бавовника в

південній частині регіону. Відповідно спеціалізуються й переробні галузі

АПК: борошномельно-круп'яна, цукрова, м'ясна на півночі,

плодоовочеконсервна, виноробна - на півдні. Відповідну спеціалізацію

мають також галузі, що забезпечують АПК засобами виробництва; на півночі

Розвинуте сільськогосподарське машинобудування - виробництво тракторів у

Павлодарі, виробництво зернових комбайнів у Акмолі; на півдні -

виробництво бавовнозбиральних комбайнів у Ташкенті. 3 давніх-давен

бавовник культивували на зрошуваних землях Узбекистану, в багатьох

районах Таджикистану, на півдні Казахстану й Киргизької Республіки, а в

останні десятиліття культура дістала поширення і в Туркменістані. З

вирощувавням та переробкою бавовнику пов'язані: олійна, машинобудівна та

легка промисловість. В оазисах вирощують овочі, фрукти, виноград,

баштанні культури, в Чуйській долині Киргизької Республіки - цукрові

буряки, а в передгір'ях - тютюн. Тваринництво представлене скотарством

та вівчарством відгонно-пасовищного типу. На високогір'ях Паміру

розводять яків, на Алтаї - маралів. Майже повсюдно - верб. людів. Вовна

та каракуль є продукцією галузі.

Легка промисловість базується на власній сировині. Основною є текстильна

галузь: бавовняна, шовкова, вовняна. Особливого розвитку набула ланка

первинної обробки сировини. Центри легкої промисловості: Ташкент,

Фергана, Маргелан, Бухара.

Регіон має значні запаси палива та енергії. Нафту й природний газ

добувають Туркменістан, Казахстан та Укзбекистан. Більша частина нафти

переробляється на нафтопереробних заводах Туркменбаші, Фергани,

Чарджова, Актау. Найпотужніші поклади вугілля має Казахстан

(Карагандинський басейн). Добувають його також в Узбекистані та

Киргизькій Республіці. Найбільше електроенергії виробляють теплові

електростанції, хоча регіон є дуже перспективним з точки зору

використання гідроенергетичних ресурсів, особливо гірських річок (Вахш,

Пяндж, Нарин).

Чорна металургія найкраще розвинута в Казахстані на базі руд

Кустанайських родовищ та вугілля Карагандинського вугільного басейну.

Значні та різноманітні поклади кольорових металів зумовили розвиток

мідної, свинцево-цинкової промисловості (Казахстан, Узбекистан),

сурм'яно-ртутної (Киргизька Республіка), вольфрамо-молібденової

(Таджикистан, Узбекистан), алюмінієвої (Таджикистан). Родовища золота є

в Кизилкумах. На основі розвитку цієї галузі виникло місто Зарафшан.

Однією з провідних галузей у регіоні є хімічна промисловість, розвинуті

галузі основної та гірничої хімії, що базуються на запасах

Кара-Богаз-Голу (йод, бром тощо), виробництво мінеральних добрив.

Машинобудування орієнтовано на галузі, що визначають спеціалізацію в

регіональному поділі праці. Це виробництво устаткування для вугільної,

нафтової, будівельної промисловості та АПК. Так, потреби сільського

господарства та легкої промисловості задовольняють підприємства, що

виробляють зернові (Акмола) та бавовнозбиральні комбайни й устаткування

для очищення бавовни (Ташкент). Устаткування для нафтової промисловості

виробляють в Ашгабаті. Набули розвитку середнє та точне машинобудування,

особливо електротехнічна промисловість, що дає змогу задіяти в

суспільному виробництві наявний надлишок робочої сили.