Тема 12. Економіко-географічна характеристика Росії.

План

10. Географічне положення.

11. Природно-ресурсний потенціал.

12. Населення.

13. Загальна характеристика господарства.

14. Промисловість.

15. Сільське господарство.

16. Транспорт.

17. Зовнішні економічні зв'язки.

Російська Федерація Столиця — Москва Населення — 146 млн. осіб (2000р.) Площа — 17075 тис. км

1. Географічне положення. Характер кордонів Росії в межах СНД має нові риси політико- та економіко-географічного положення (порівняно з ЕГП колишнього СРСР): на заході Росія зберегла сухопутні кордони з Норвегією Фінляндією і здобула нові — з Естонією, Латвією, Білоруссю та Україною; Польщею і Литвою вона межує тільки в межах Калінінградської області, як відокремлена від території Росії Литвою та Білоруссю. На півдні Росія межу і Грузією та Азербайджаном, а далі на схід — з Казахстаном, що відокремив від неї країни Центральної Азії. Східні кордони не зазнали змін: вона межує Китаєм, Монголією, КНДР, через протоки Лаперуза, Кунаширську та Японське море з Японією.

Росія омивається водами Атлантичного, Північного Льодовитого та Тихого океанів, тому 2/3 її кордонів — морські. Але вона втратила основні порти на Чорному та Балтійському морях, які відповідно відійшли до України, Литви, Латвії та Естонії.

За площею (17,075,4 млн. км кв.) Росія займає перше місце у світі. В Європі розташована 1/4 її території, а в Азії — 3/4.

За державним ладом Росія — президентсько-парламентська федеративна республіка.

2. Природно-ресурсний потенціал. Росія добре забезпечена паливними природними ресурсами: великі поклади кам'яного вугілля (Кузнецький, Печорський, Іркутський, Південно-Якутський басейни), нафти й газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тімано-Печорська провінції). Є значні поклади бурого вугілля, торфу, горючих сланців, урану.

Родовища залізних руд залягають на Уралі, у Сибіру, у центрі європейської частини (Курська магнітна аномалія, на Кольському півострові). Поклади марганцевих руд є на Уралі, у Сибіру, що сприяє формуванню тут металургійних баз. У Росії є значні поклади мідних, поліметалевих, олов'яних, алюмінієвих (бокситів), дорогоцінних і рідкісних металів (Урал, Західний Сибір).

Росія займає перше або одне з перших місць у світі за розвіданими запасами більшості корисних копалин, у тому числі нафти, газу, руд чорних та ряду кольорових металів.

З нерудних корисних копалин поширені родовища калійної та кам'яної солей (Поволжя, Алтай, Східний Сибір), фосфоритів і апатитів (Кольський півострів, Європейський Центр, Сибір). Крім того, є значні родовища сірки, азбесту, алмазів, будівельних матеріалів (див. рис. 62).

З попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу, клімату, розміщення природних зон Росії. Дайте характеристику гідроресурсів.

3. Населення. Для Росії характерний перший тип відтворення населення. Починаючи з 1960 р., народжуваність помітно зменшувалася, а з 1991 р. країна перейшла на депопуляційний рівень, що обумовлюється сукупністю соціально-демографічних чинників (див. табл. 12).

Розміщення населення по території Росії характеризується різкими контрастами. В європейській частині (включаючи Урал) проживає 78% загальної кількості населення, порівняно густо заселені південь Сибіру та Далекого Сходу. Це так звана головна смуга розселення, де на 1/3 території країни проживає 93% всього населення. Величезні простори тундри і тайги заселені рідко, тут дуже незначна мережа поселень.

У містах проживає 74% населення. Великі міські агломерації зосереджують понад 1/3 міського населення, серед них особливо виділяються Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньо-Новгородська, Єкатеринбурзька, Челябінська. Соціально-економічний, науковий, культурний потенціал Москви та Санкт-Петербурга є одним з найбільших не тільки країни, а й Європи і світу. Найбільш урбанізовані райони — Центр, Північний Захід, Урал, південь Далекого Сходу, найменш — північ Сибіру та Далекого Сходу. У національному складі населення переважають росіяни (82,6%), татари (4,2%) та українці (2,5%).

Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: 2/3 населення працює в матеріальному виробництві (з них 45% — у промисловості та 10% — у сільському господарстві) і тільки третина — у сфері послуг.

4. Загальна характеристика господарства. Росія має значний економічний потенціал. Проте країна посідала за обсягом ВНП на душу населення — 70 місце у1995 р. За останнім показником Росія поступається багатьом країнам, що розвиваються. Кризові явища охопили всі галузі господарства. Причини цього криються, як і в інших республіках колишнього СРСР, в екстенсивному розвитку в попередні десятиліття, а також у застосуванні застарілих енерго-, матеріало- та трудомістких технологій. Це призвело до випуску дорогої та неконкурентноспроможної продукції. Крім того, розрив економічних зв'язків посилює кризові явища.

5. Промисловість. ПЕК Росії орієнтований на використання власних запасів нафти (за її видобутком країна поступається тільки Саудівській Аравії та США), газу (перші місця у світі, як за запасами — 35%, так і за видобутком) та дешевого вугілля.

В енергетиці переважають ТЕС, 19% електроенергії виробляють ГЕС, 15% — АЕС, майже 5% — нетрадиційні виробники електроенергії (Кислогубська припливна, Паужетська геотермальна станції, вітрові, сонячні, біоенергетичні установки).

На власній сировинній базі розвивається чорна металургія. В Росії сформувалися металургійні бази: Уральська (на власній руді та привізному вугіллі з Кузбасу та Казахстану), Центральна (залізній руді КМА та вугіллі Печорського басейну) і Сибірська, що розвивається на власних ресурсах. Кольорова металургія розміщена на Уралі (мідна та алюмінієва), Кольському півострові (нікелево-кобальтова, алюмінієва), Північному Кавказі (свинцево-цинкова), у Східному Сибіру та на Далекому Сході (свинцево-цинкова, нікелево-кобальтова, олов'яна, титаномагнієва, алюмінієва) і має світове значення. 80% вироблених алюмінію, міді, нікелю, цинку, свинцю та олова експортується.

Хімічна промисловість Росії спеціалізується як на виробництві продукції основної хімії (мінеральні добрива, кислоти, лаки, фарби), так і на виробництві полімерних матеріалів (синтетичний каучук, пластмаси, хімічні та штучні волокна, гумовотехнічні вироби). Основні райони її розвитку збігаються із розміщенням металургії — Центральна Росія, Поволжя, Урал, Західний Сибір. Нафтохімічна промисловість концентрується у Поволжі, Центрі, Південному Заході Сибіру.

Провідною галуззю промисловості є багатогалузеве машинобудування. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, транспортне (виробництво локомотивів, вагонів) зосереджене в Центральній Росії, на Уралі та Північному Кавказі. Центрами суднобудування є Санкт-Петербург, Астрахань, Мурманськ, Владивосток (морські судна) та Нижній Новгород, Волгоград, Тобольськ (річкові судна). Автомобілебудування в основному розміщене в Поволжі: вантажні автомобілі виробляють у Набережних Човнах, Нижньому Новгороді та Ульяновську, легкові — у Тольяті, Нижньому Новгороді. Сільськогосподарське машинобудування орієнтується на споживача (зернові, льоно- та картоплезбиральні комбайни), а тракторне — на споживача та металургійні бази. Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, приладобудування, виробництво ЕОМ, робототехніки, тощо концентруються в районах із розвинутим науковим потенціалом (Центральна Росія, Урал, південь Західного Сибіру). Там же розміщуються центри розвинутої авіаційної та ракетно-космічної промисловості.

У країні, близько 45% площі якої займають ліси, добре розвинута лісова промисловість. Вона представлена всіма стадіями переробки деревини: заготівля, деревообробка, лісохімія, целюлозно-паперова промисловість (північ і Центр європейської частини, Сибір, Далекий Схід). Легка промисловість, зокрема текстильна, є однією з найстаріших галузей господарства. Підприємства галузі зосереджені, в основному, у Центральній Росії, а другий район формується в Сибіру. Обидва використовують майже повністю привізну сировину. Харчова промисловість належить до переробних галузей АПК Росії. Основні райони концентрації галузі цілком збігаються з ареалами найбільш інтенсивного розвитку сільського господарства.

Окремі галузі харчової промисловості орієнтуються на сировину (цукрова, олійна), споживача (хлібопекарська, кондитерська тощо) або на обидва чинники одночасно (м'ясна, борошномельна та ін.).

6. Сільське господарство. Провідною галуззю землеробства Росії є вирощування зернових культур. Під пшеницею, житом, ячменем, вівсом, кукурудзою та іншими культурами зайнято 2/3 посівних площ. Головні зернові райони — Подоння, Прикубанська низовина і рівнини Північного Кавказу, Поволжя, Південний Урал, південь Західного Сибіру. Рис вирощують на поливних землях на Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Приморському краї.

Основні види технічних культур — цукрові буряки, соняшник, льон і соя. Головні райони вирощування цукрових буряків — Центральночорноземний та Північнокавказький; у тих же районах і на Поволжі зосереджені найбільші посіви соняшнику, а в Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському районах — посіви льону. У Приморському краї вирощують сою. Картоплю вирощують, в основному, у Центральному, Волго-В'ятському та Уральському районах. Повсюдно розвивається овочівництво, особливо поблизу великих міст. Значні площі зайняті під баштанними культурами у Поволжі та на Північному Кавказі.

Тваринництво — провідна галузь сільського господарства. За розведенням великої рогатої худоби виділяються Поволжя, Центр, Західний Сибір, Урал, Північний Кавказ. У районах вирощування картоплі розвинуте свинарство, на Північному Кавказі, у Поволжі й Східному Сибіру — вівчарство. Північ Росії — головний район розведення північних оленів.

Проте продукції сільського господарства не вистачає, тому Росія змушена імпортувати значну кількість зерна, м'яса, овочів, фруктів, цукру, олії.

7. Транспорт. У транспортній системі Росії за перевезеннями вантажів та пасажирів провідну роль відіграє залізничний транспорт. Особливо густа мережа залізниць в європейській частині країни. У перевезеннях на незначні відстані неабияку роль відіграє автомобільний транспорт.

У внутрішніх перевезеннях друге місце посідає річковий транспорт (особливо значення має Волго-Камський басейн), морський транспорт забезпечує внутрішні перевезення (Північний морський шлях) і зовнішньоекономічну діяльність. Найважливіші морські порти — Санкт-Петербург, Новоросійськ, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Владивосток.

Швидко зростає роль трубопровідного транспорту.

8. Зовнішні економічні зв'язки. Для розвинутих країн Росія виступає як постачальник сировини, а для країн, що розвиваються, — як постачальник промислових товарів і як великий експортер зброї.

Росія — важливий експортер на світовий ринок нафти, газу, кам'яного вугілля, апатитів, лісу, дощок, алюмінію, устаткування для текстильної, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості, легкових автомобілів, металорізальних верстатів, парових котлів, доменного та сталеплавильного устаткування, екскаваторів, устаткування для хімічної промисловості, годинників. Проте в останні роки імпорт переважає над експортом.

Значну роль у зовнішньоекономічних зв'язках Росії відіграють колишні республіки СРСР, особливо Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан тощо. Крім них, головними торгівельними партнерами країни є Німеччина, Фінляндія, Франція, Італія, Японія, Китай, Польща, Болгарія, Угорщина, Чехія, Монголія, Індія, Алжир, Єгипет та ін.

Контрольні питання:

1. Схарактеризуйте сучасне політико-географічне положення Росії.

2. Які специфічні риси розвитку господарства Росії зумовлені її природними ресурсами?

3. Чим зумовлені особливості розселення в країні?

4. Розкрийте демографічні та етнокультурні проблеми Росії.