Вступ

Ідея створення "Тихоокеанського співтовариства", в основі якого лежало б взаємовигідну співпрацю і взаєморозуміння настільки багатоликого регіону, витала в повітрі з початку 60-х років XX століття. Відомі політики та економісти по обидві сторони великого Тихого океану висували безліч різних планів і концепцій щодо форм і принципів діяльності "Тихоокеанського співтовариства".

Деякі з цих пропозицій змогли реалізуватися. У 1967 р. був утворений Тихоокеанський економічний рада (ТЕС), що обєднує найбільші компанії і корпорації держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону (в даний час в цю організацію входить більше 1500 компаній). У 1980 р. отримав життя Рада по тихоокеанському економічному співробітництву (РТЕС) - організація, що складається з виступаючих в якості приватних осіб представників урядів, академічних кіл і бізнесу країн Тихого океану. Поява цих організацій, безумовно, було кроком вперед до здійснення давньої мрії. Проте ні Тихоокеанський економічний рада, ні Рада по тихоокеанському економічному співробітництву не могли чинити істотного впливу на розвиток економічного співробітництва, оскільки мали неурядовий статус.

Для зміцнення економічних звязків і сприяння розвитку країн регіону необхідна була структура, де б на високому урядовому рівні обговорювалися питання співпраці. У 1989 р. з ініціативою створення міжурядового форуму "Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво" (АТЕС) виступив премєр-міністр Австралії Дж. Хоук. Влітку 1989 р. в Канберрі були визначені основні принципи форуму:

* мета розширеного Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва полягає в тому, щоб підтримати зростання і розвиток регіону і тим самим сприяти зростанню і розвитку світової економіки;

* при співпраці необхідно враховувати неоднорідність регіону, включаючи відмінність соціально-економічних систем і рівнів розвитку;

* співпраця передбачає прихильність відкритого діалогу та консенсусу, повагу думок усіх учасників;

* співпраця повинна ґрунтуватися на неформальному обміні думками між усіма економіками-учасницями Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва;

* співпраця має здійснюватися в тих областях економіки, де воно буде відповідати спільним інтересам і буде взаємовигідним;

* в інтересах економік Азіатсько-Тихоокеанського регіону співпраця повинна бути спрямована на посилення відкритої багатосторонньої торговельної системи; воно не повинно вести до формування торгового блоку;

* співпраця повинна бути націлена на збільшення вигод від взаємозалежності, як в рамках регіональної, так і світової економіки, в тому числі за допомогою розширення потоків товарів, послуг, капіталів і технологій;

* співпраця повинна доповнювати, а не підміняти діяльність існуючих у регіоні організацій, включаючи міждержавні організації, такі як АСЕАН, і неформальні консультативні організації, такі як РТЕС;

* участь економік в Азіатсько-Тихоокеанському економічному співробітництві має оцінюватися на основі інтенсивності економічних звязків з регіоном і може бути розширене на базі консенсусу всіх учасників.