ВСТУП
Згідно геополітичним категоріям держава виступає одним з субєктів геостратегії, як практичного відображення геополітики [25], [27]. Саме тому в будь-яких геополітичних умовах ступінь могутності держави, її здатність до проведення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики, а також її обороноздатність та ступінь економічного та політичного впливу завжди визначав геостратегічний потенціал, який складається з особливостей та характеристик географічного положення держави, її демографічного, геоекономічного, геостратегічного становища, рівня внутрішньополітичної стабільності.
Тому геостратегічний потенціал Грузії має прямий вплив на її сучасний економічний, політичний стан, а також проблеми в сфері безпеки, територіальної цілісності, в чому полягає актуальність даного дослідження.
Не менш важливим дане дослідження є тому, що саме завдяки проведенню аналізу геостратегічного потенціалу Грузії можливе не тільки виявлення його стану, проблем які погрожують безпеки Грузії, але можлива розробка конкретних рекомендацій та шляхів до покращення геостратегічного потенціалу даної держави.
Обєктом дослідження є аналіз геостратегічного потенціалу держави
Предметом дослідження є аналіз геостратегічного потенціалу Грузії
Історіографічна база представлена рядом робот:
· До першої групи слід віднести дослідження Егиазаряна А. Г. [26], в якому надається детальний опис галузей та проблем грузинської економіки.
· До другої групи слід віднести роботи Дугина А. [25], Нартова Н. [27], «Велика Радянська Енциклопедія», довідник «Військовий баланс» [28], в яких аналізується географічне положення, економіка, ВС Грузії, інших держав, розглядаються базові геополітичні категорії.
Метою дослідження є проаналізувати геостратегічний потенціал Грузії та розробити рекомендації для його покращення
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити ряд наукових завдань:
· Проаналізувати географічне положення Грузії
· Проаналізувати демографічне положення Грузії
· Проаналізувати геоекономічне становище Грузії
· Проаналізувати рівень внутрішньополітичної стабільності Грузії
· Проаналізувати геостратегічне положення Грузії
· Розробити певні рекомендації до покращення геополітичного потенціалу Грузії
Джерельна база представлена рядом джерел:
· До першої групи слід віднести урядові та міжнародно-правові документи документи, серед яких Батумська декларація ГУАМ [1], Ялтинська Хартія ГУУАМ [6], Декларація про перспективи розвитку співробітництва між Україною і Республікою Грузія [2], Угода України та Грузією про військове співробітництво [5], Конституція Грузії [22].
· До другої групи відносяться аналітичні записки МЗС [16-18], Міноборони [12], Міністерства економіки та ресурсів [13-14], статистичні дані [15, 21] Грузії.
· До третьої групи слід віднести статистичні дані, аналітичні записки МНПО, інших держав, серед яких дані МЗС РФ про стан російсько-грузинських відносин [3-4], відгуки інформаційно-аналітичних установ США [19-20], [23] та МНПО [7-11] про стан прав людини, релігійної свободи в Грузії.
Методи дослідження. В ході дослідження було використано ряд наукових методів - аналіз (для визначення сучасного геостратегічного потенціалу держави), логічний метод (для послідовного визначення взаємозалежності між геостратегічним потенціалом Грузії та її сучасним економічним, політичним, військовим станом), порівняння (для порівняння військового потенціалу Грузії та її сусідів, для визначення кількості населення, складу), критично-діалектичний, метод структурно-функціонального аналізу (для визначення проблем для геостратегічного потенціалу Грузії, розробки послідовних рекомендацій, шляхів його покращення).
Таким чином досягнення поставленої мети потребує вирішення поставлених завдань.
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ГЕОСТРАТЕГІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ ГРУЗІЇ
При аналізі геостратегічного потенціалу будь-якої держави важливу роль грає аналіз роль її географічне положення. Оскільки географічне положення держави має вплив на роль держави в певному регіоні (транзитна чи не транзитна, є буфером або державою-воротами), а також від географічного положення залежить наявність природних ресурсів, здатність до оборони держави, яка в деяких випадках також може залежати від рельєфу [25], [27]. Також завдяки визначенню наявності чи відсутності земельних та водних ресурсів, виходу до морського чи океанічного узбережжя ми можемо визначати чи є держава залежною від інших держав в сировинному значенні, або може теоретично існувати як автаркія.
Саме тому аналізуючи географічне положення Грузії, слід відзначити що вона вважається трансконтинентальною державою, оскільки її територія знаходиться як на території Східної Європи так і на території Західної Азії [23], [24]. Досить часто Грузію на рівні з Вірменією та Азербайджаном відносять до буферного регіону т. з. «Закавказзя», який по суті знаходиться на кордоні Європи та Азії. Але все ж таки, якщо брати до уваги факт того, що традиційним поділом та географічним барєром між Європою та Азією є Уральський хребет (незважаючи на протилежні та неоднозначні погляди євразійців та неоєвразійців) то слід вважати, що Грузія знаходиться на території Східної Європи, доведенням чого є членство в європейських структурах (РЄ, ОБРЄ). Точними географічними координатами положення Грузії вважається 420 північної широти та 43,300 східної довжини, а загальна площа держави становить 69,700 км2 [23].
Для початку необхідно проаналізувати рельєф держави, який можна умовно підрозділити на високо гірський, середньо гірський, холмістий, рівнинний, плоско гірський, плато образний [24]. Взагалі рельєф держави характеризується складністю та висотною зональністю, оскільки взагалі представляє долину, що оточена гірськими хребтами. Складність рельєфу полягає у наявності різноманітних ландшафтів з різними типами клімату, гідрологічного режиму, грунтового покрову. Слід відзначити, що складність та різноманітність рельєфу та взагалі природних умов обумовлює те, що Грузія знаходиться на рубежі Середземноморя, Арало-Каспійської впадині а також її територія також розповсюджується на Передньоазійське нагіря [24]. На півночі держави простирається Великий Кавказький хребет (Кавкасіоні), якій поділяється на північний та південний схил. На північному схилі Великого Кавказького хребту знаходяться Хохський, Шаванський, Кидеганський, Хевсуретський и Пирикитський хребти [24]. На південному схилі Великого Кавказького хребта знаходяться Гагрський, Бзыбський, Кодорський, Сванетський, Харульський, Ламісський, Гудісський, Картлійський и Кахетський хребти. В середньому Великий Кавказький хребет сягає до 4500--5000 м над рівнем моря, а його вищими точками є г. Джангі (5085 м), що свідчить про належність північної частини Грузії до високо гірського рельєфу. На півдні держави знаходиться Малий кавказький хребет, який складають Месхетский, Шавшетский, Триалетский и Локский хребти висотою до 2850 м [24]. Також на крайньому півдні знаходиться Південно-Грузинське або Джавахетське нагіря, для якого характерні плато, вулкани, розщелини рік, вищою точкою є г. Діді-Абулі (3301 м.) [24]. Це свідчить, що для південної частини Грузії характерним є поєднання середньо гірського та плоско гірського, плато образного рельєфу. На сході Великий Кавказький та Малий Кавказький хребти упираються в гранітний Хрестовий хребет, який виконує роль Каспійського водного розподілу. Тобто можна побачити, що з трьох сторін сухопутних кордонів держава є оточеною природними гірськими барєрами, що вплинуло не тільки на особливості клімату, але й на специфічні культурно-релігійні, ментальні особливості грузинського населення, вплинула на певну культурну самоізоляцію від інших народів, що її оточують (єдина православна нація на Кавказі, досить сильно розвинутий індивідуалізм, свободолюбливість та непокірливість). Можна вважати, що гірське оточення з трьох сторін відобразилося також на політичній культурі держави, оскільки особливості зовнішньої політики Грузії досить складно порівнювати з комплементарізмом Вірменії та традиційною багатовекторністю Азербайджану. Так чи інакше, але в більшому ступеню для Грузії характерна моновекторність, а саме проведення про-атлантичного курсу (виключенням є багатовекторна зовнішня політика Е. Шеварнадзе, хоча наприкінці його президентства було розпочато співробітництво з США у військовій сфері). Основна частина держави між обома хребтами знаходяться рівнини (Колхідська низина, Внутрішньокартлийська, Нижньокартлійська та Алазанська рівнини, Іверійська впадина) [24]. Взагалі Колхідська низина схилена на захід, але поступово зростає до 150 м та на сході упирається в Хрестовий хребет. Тобто для місцевості, що простирається з заходу (узбережжя Чорного морю) через центральну частину держави на схід характерна наявність схилястого, рівнинного рельєфу. Але в центральній частині держави розповсюджена т. з. Грузинська глиба, серединний гірський масив [24]. Взагалі, територія Грузіє нагадує своєрідний трикутник, який звужується від морського узбережжя на схід, є оточеною з двох сторін гірськими хребтами, що утворює «фортифікаційне» оточення основної території держави (Колхідська низина).
Щодо аналізу наявності корисних копалин, то слід відзначити, що Грузія в цілому має 450 родовищ корисних копалин 27 видів, проте в державі відсутність енергоносіїв, мінерального палива, що обумовлює енергозалежність держави [24]. Найбільшими є залежи марганцевої руди на території Грузинської глиби у м. Чіатурі (200 млн. т, щорічна здобич до 6 млн. т). Багаті запаси будівельних матеріалів, а саме бентонітової глини (17 млн. т), доломітів, ізвестняку (200 млн. т), глини для виробництва цементу (75 млн. т) та кирпичу (47 млн. м3), гіпсу, тальку, формованого піску, мармуру, сланців, туфу. Важливими є запаси мідних руд в Марнеулі (250 тис. т). Незначними є запаси камяного вугілля в Ткібулі, Ткварчелі, нафти в Самгорі, Патардзеулі, Ніноцмінді (30 млн. т) та природного газу.
Грузія має плодючі грунти та колосальні водні ресурси, в основному мінеральні, значний та розвинутий рекреаційний потенціал. Земельні ресурси представлені досить плодючими червоноземними, жовтоземними грунтами в субтропічних районах Західної Грузії (Аджарія, Гурія) [24]. Також є чорноземи, каштанові, коричневі, сіро-коричневі грунти в східної частині держави, підзолісті на території Колхідської низини. В горах бурі лесові грунти. Досить плодючі грунти є свідченням досить різноманітного АПК, особливо субтропічного господарства [24]. Відомо, що 36,7% території держави складають ліси, загальна кількість яких 3 млн. га (низові в Колхідській низині, Алазанській долині, в Західній Грузії, Південній Осетії темнохвойні, в Тушеті, Північній Хевсуреті соснові ліси). Также є степи, які в більшості випадків зайняті культурними рослинами (виноградникі), також знаходяться в Іверійської впадині, на плато Південно-Грузинського нагіря. В цілому незважаючи на різноманітність природних ресурсів загальна кількість ораної землі складає 11,51%, землі, що зайняті постійними зерновими культурами складають 3,79% [24]. Тобто можна побачити, що Грузія включає досить різноманітні види земельних ресурсів, хоча пригідною до с/г є невелика кількість. Найбільшими в Грузії є водні ресурси, а саме на території держави знаходиться понад 2 тис. мінеральних джерел з загальним обємом в 63,3 км3, серед яких є лікарські («Боржомі», «Саїрме», «Набеглаві», «Зваре») [23]. Річкова система є нерівномірною, найбільш густою є в Західній Грузії (річки Чорноморського басейну Ріоні, Інгурі, Кодорі, Аджарісцкалі, Бзыбь, Хобі, Галидзга) [24]. Важливими також є річки Каспійського басейну в Східній Грузії, серед яких Кура, Велика Ліахві, Ксані, Арагві, Иорі та Алазані [24]. Серед озер, основними є Паравані, Карцахі, Палеостомі, Ріца (Абхазія), Амткел. В Грузії також існує 605 льодовиків, серед яких найбільш великими є Лекзірі, Цанері, Твибері, Чалааті, Адиші (в Сванеті), а також Зонхіто, Кіртішо (в Раче) [24]. Найбільш великими є водні ресурсі, а мінеральні води є досить розповсюдженим видом грузинського експорту в 24 державах світу.
Окремо слід розглянути клімат Грузії, який як і рельєф, як і ресурси є також досить специфічним, перехідним від субтропічного до континентального [24]. В
Колхідській низині клімат субтропічний, в основній частині континентальний клімат. Тобто, якщо вважати, що клімат та ландшафт впливає на діяльність населення будь-якої держави, то основна територія Грузії знаходиться в континентальній зоні, що свідчить про те, що даний клімат сприяє розумової діяльності населення [25], [27]. Поєднання двох кліматів, відображує особливість населення Грузії, для якого характерний певний консерватизм та традиційність, як для південного народу, так і розуміння цінностей, характерних для народів коміркового клімату (індивідуалізм, предприємність, рискованість), а це обумовлює поєднання західного та східного в політ культурі, менталітеті, звичаях населення Грузії, обумовлює повільність добровільної вестернізації сучасного грузинського суспільства, яке незважаючи на це не відмовляється від ідентичності.
Слід відзначити, що Грузія має досить зручний вихід к Чорному морю на заході, а берегова лінія простягається на 310 км, від селища Леселідзе (Абхазія, на даний момент не контролюється) до селища Сарпі [23]. Берегова лінія не є зрізаною, не має великих заток, півостровів. Найбільші стратегічні порти - Поті, Батумі [23].
Якщо розглядати природні перепони в колонізації території Грузії, то як вже казалося, Грузія має досить складний гірський рельєф, який оточує державу, тому гори були перепонами для колонізації території. Також фактом є те, що в деякі селища Хевсуреті, Тушеті зовсім неможна ніяк добратися окрім як гелікоптером. Але у вказаних природних барєрах є певні недоліки, які чітко відобразилися під час грузино-російського конфлікту 2008 року, а саме наявність Рокського тунелю, який поєднує РФ з сепаратистською Південною Осетією, Військово-Грузинської дороги, через яку можливе перекидання ворожих військ. Зовсім незахищеним є Чорноморське побережжя, яке досить зручно для висадки десанту.
Таким чином географічне положення Грузії характеризується складним рельєфом (поєднання гірського та рівнинного), великою кількістю корисних копалин строй матеріалів, деяких видів металів, водних ресурсів але відсутністю значної кількості енергоресурсів, невеликими земельними ресурсами. Також вигідним є вихід до Чорного моря, гірські перетини до колонізації.