2.3 Економічні звязки МЕРКОСУР з традиційними партнерами: міжамериканський і європейський вектори співпраці

За останні роки МЕРКОСУР став активною силою в регіоні, альтернативою США і НАФТА. У звязку з цим між США і Бразилією, лідерами економічних блоків, що виникли на Півночі і Півдні, сформувалися значні відмінності у поглядах на те, в якій послідовності і в які терміни можна і треба втілювати в життя ідею створення панамериканської зони вільної торгівлі. Багато хто з латиноамериканських лідерів, включно з Аргентиною і Бразилією, критикували дату створення цієї зони -- 2005 рік. Вони посилалися на те, що країни-члени Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва встановили для скасування всіх регіональних барєрів віддалений термін -- 2020 рік.

У березні 2000 року у виступі на щорічних зборах членів Міжамериканського банку розвитку міністр фінансів США Л. Саммерс, підтвердивши зобовязання США щодо створення Зони вільної торгівлі в західній півкулі, водночас визнав, що переговори про ФТАА відбуваються складно, "машина поки що не запущена, однак поступово всі частини конструкції встановлюються на місця" [7, с 164].

Не враховуючи протиріччя з Бразилією стосовно проблем створення ПАЗВТ, США, як і раніше, залишаються найбільшим торгово-економічним партнером і провідним інвестором у країнах-членах МЕРКОСУР. Проте у бразильського керівництва є вагомі підстави для стурбованості практикою економічних звязків з США, в тому числі тарифною політикою світового лідера. Наприклад, для Бразилії, незважаючи на її членство у ВТО, Вашингтон встановив вибіркові барєри, в тому числі у формі квот і антидемпінгового мита, що не дозволяють багатьом видам експортної продукції цієї країни брати участь на конкурентній основі на ринку США.

На початку квітня 2000 року в столиці Коста-Ріки завершилася зустріч керівників центральноамериканських держав і Бразилії. У підписаній після закінчення форуму Декларації Сан-Хосе його учасники виступили із засудженням протекціоністської політики в торгівлі, що проводиться промислово розвиненими державами стосовно держав третього світу. Вони висловили невдоволення практикою сертифікації, що проводиться Сполученими Штатами Америки в односторонньому порядку, не враховуючи становища в інших країнах щодо захисту прав людини [6, с. 279].

Довгий час країни-сучасні члени МЕРКОСУР були колоніями іспанської та португальської імперій, економіка яких розвивалась за рахунок сільськогосподарського виробництва та видобутку корисних копалин. Продукція сільського господарства складає основну частку в експорті Аргентини, Уругваю, Бразилії, Парагваю (в середньому 37%). [5, с. 315] Найбільшими статтями експорту, спільними для практично всіх країн-учасниць МЕРКОСУР, є: мясо та мясопродукти, молокопродукти, шерсть, шкіра та вироби з них. Аргентина, Бразилія та Уругвай є крупними постачальниками риби та інших морепродуктів. Крім того, Аргентина займає лідируючі позиції в світі за експортом пшениці, сої та кукурудзи, експортує також соєву олію. Бразилія виступає найкрупнішим світовим постачальником кави. Бразилія та Парагвай експортують деревину тропічних порід і охоплюють майже третину цього сегмента ринку.

До 20% експортних операцій припадає на гірничу сировину та напівфабрикати. Венесуела є найкрупнішим експортером нафти в Латинській Америці. Певну кількість нафти експортують також Аргентина і Бразилія. [18]

Новою складовою експорту країн МЕРКОСУР все більше виступає продукція машинобудування (17%), зокрема автомобілі (Аргентина), виробниче обладнання (Бразилія, Аргентина), сільськогосподарська техніка (Аргентина, Бразилія, Уругвай). До 12% припадає на експорт продукції чорної та кольорової металургії та хімічної промисловості (Бразилія, Аргентина) [18].

Основними партнерами по експорту виступають країни МЕРКОСУР, інші країни Латинської Америки, США, країни ЄС, Китай, Росія. Причому у випадку Бразилії та Аргентини лише 20-25% експорту надходить до інших країн-членів МЕРКОСУР, то у випадку Парагваю і Уругваю - 30-40%. На Китай і США припадає по 10% експорту, на ЄС - до 30% (переважно Німеччина, Франція, Голландія, Іспанія), на Росію - 4%. Загальний річний обсяг експорту - 428,04 млрд. дол. США. [19]

Просування продукції сільського господарства МЕРКОСУР на ринок ЄС є однією з найактуальніших проблем розвитку відносин між зазначеними інтеграційними блоками. Її вирішення відкладається внаслідок вищої конкурентоспроможності південноамериканських продуктів (мяса, зернових, молочних продуктів, фруктів і овочів) порівняно з їх аналогами в деяких країнах ЄС, передусім у Франції та Ірландії. Для підтримки своїх виробників європейські країни субсидують ціни, причому субсидії часом досягають 49 % витрат виробництва. Країни МЕРКОСУР вимагають ліквідації субсидій, цьому сприяють і переговори зі зниження тарифних барєрів у межах ВТО. На значення цієї проблеми для МЕРКОСУР вказує той факт, що частка сільськогосподарських продуктів в експорті країн цього регіону в ЄС становить близько 48 %. Однак, згідно з оцінками експертів, тільки 13 % з усього експорту МЕРКОСУР в ЄС припадає на так звані чутливі статті і лише 3 % -- на продукти, імпорт яких може мати негативні наслідки для Європи стосовно втрати ринкових квот. [20]

Імпорт до країн МЕРКОСУР представлений наступними групами товарів: продукція машинобудування (прилади, обладнання, електронно-обчислювальна техніка, транспортні засоби, трактори та комбайни), енергоносії, хімікати, пластмаси, папір, окремі групи споживчих товарів. Від 30 до 50% імпортних операцій проходить всередині МЕРКОСУР. Іншими імпортними партнерами є США (15%), країни ЄС (30%, особливо Німеччина), Китай (10%), Японія (5%). Загальний річний обсяг імпорту - 304,96 млрд. дол. США [19].

Отже, основними партнерами по експорту виступають країни-члени МЕРКОСУР, інші країни Латинської Америки, США, країни ЄС, Китай, Росія. Складовою експорту країн МЕРКОСУР є продукція машинобудування, зокрема автомобілі, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка. Імпорт представлений наступними групами товарів: продукція машинобудування, енергоносії, хімікати, пластмаси, папір, окремі групи споживчих товарів. Основними партнерами виступають США, Японія, Китай, країни ЄС.