Вступ
За останні 6 років, ситуація в Європі постійно змінюється, але з кожним роком на краще. Вона пройшла три складних етапи великого реформування, а саме: створено справжній спільний ринок товарів, послуг, капіталів та робочої сили, введена єдина валюта, постійно вдосконалюється політика забезпечення стабільного зростання, досягнуто значних успіхів у зменшені розбіжностей у рівнях економічного і соціального розвитку держав - членів, і тепер міжнародна спільнота наполегливо просувається шляхом вдосконалення. Дедалі більше уваги приділяється політичним аспектам інтеграції. Вже понад двадцять років провадяться прямі вибори до Європейського Парламенту. Прискорено розвивається співпраця в питаннях імміграції, охорони порядку, правосуддя, спільної політики, безпеки і оборони, зовнішньої політики.
На сучасному етапі потреба в подальшому реформуванні значною мірою повязана з розширенням Союзу. Одне тільки зростання кількості держав - членів вимагає перегляду механізмів вироблення і ухвалення рішень, гарантування стабільності і ефективності спільного урядування. Але головний напрям реформування - забезпечення високої демократичності загальноєвропейських інституцій. Як відзначається у Лаекенській декларації “потрібно наблизити європейські установи до громадян”. Звичайно, європейські громадяни згодні з головними цілями Союзу, проте вони не завжди простежують звязок між цими завданнями та повсякденною діяльністю Союзу. Вони вимагають від європейських інституцій меншої бюрократичної застиглості і особливо більшої ефективності й прозорості. Чимало громадян вважають, що Союз повинен радше займатися їхніми реальними турботами, ніж втручатися детально у справи, які, з огляду на їхній характер, було б краще довірити вибраним органам держав -- членів та регіонів. Деякі громадяни сприймають навіть такий підхід як загрозу для їхньої ідентичності. Проте, ймовірно, ще істотнішим є те, що громадяни думають, що все вирішується часто без їхнього відома, відповідно, прагнуть до кращого демократичного контролю євроінтеграції.
Процес реформування продовжуватиметься й надалі. Таким чином, держави, які прагнуть вступити до Союзу, змушені орієнтуватись на ціль, яка швидко рухається, і мають демонструвати неабияку динаміку. Найближчим часом ми зможемо оцінити, якою мірою відповідає цій вимозі європейська політика України. Вже зараз зрозуміло, що нам доведеться корегувати власну стратегію інтеграції. Зміни, що відбуваються в ЄС, практично ведуть до зникнення інституту асоційованого членства, на набуття якого спрямовані зусилля керівництва держави. При цьому спостерігається недостатня наполегливість у реалізації Угоди про партнерство і співробітництво та готовність використати можливості програми сусідства. Розроблений українськими урядовцями проект Плану дій “Україна - ЄС”, який, на жаль, не став за європейською практикою предметом широкого обговорення фахівців та громадськості, все ж, орієнтований на наближення до норм ЄС і підвищення рівня відносин з Союзом. Залишається сподіватись, що й спрямованість та темпи реформування в нашій країні забезпечать її повно масштабну участь у творенні нової Європи.
- Вступ
- Розділ 1. Поняття внутрішнього ринку та його еволюція, етапи становлення
- 1.1 Поняття "спільний" і "внутрішній" ринок
- 1.2 Етапи становлення внутрішнього ринку ЄС
- 1.3 Правове регулювання свободи надання послуг в ЄС
- Розділ 2. Поняття "свобода надання послуг" в праві Євросоюзу
- 2.1 Правове регулювання свободи отримання послуг в ЄС
- 2.2 Виключення свободи зі вільного руху
- 2.3 Свобода заснування та етапи діяльності ЄС як складова вільного руху послуг