ІІ.5. Шляхи вирішення проблем у економічних відносинах

Ключем вирішення проблем у економічній сфері в українсько-російських відносинах є узгодження інтересів та гармонізація підходів обох сторін до головних напрямів, шляхів і механізмів розбудови цих стосунків. Україна має виходити з необхідності використання своїх конкурентних переваг та послаблення негативних чинників, у т. ч. повязаних з потужнішим потенціалом Російської Федерації.

Слід зосередити увагу на стратегічних напрямах, визначених Договором та Програмою економічного співробітництва на 1998 - 2007 рр., зокрема дальшому поглибленні виробничої кооперації, удосконаленні режимів вільної торгівлі, по-етапному формуванні спільного ринкового простору. Основний акцент необхідно перенести на розвиток тих сфер співробітництва, які сприяють економічному зростанню України, захисту її національних інтересів, зміцненню економічної безпеки.

Нова ситуація, що склалася в українсько-російських відносинах, обумовлює такі шляхи реалізації наших зовнішньоекономічних інтересів на перспективу:

- створення умов для розвитку довгострокового економічного співробітниц-тва в пріоритетних галузях;

- забезпечення економіко-правової бази для повнішого використання вітчиз-няного науково-технічного потенціалу, виробничих потужностей;

- повернення позицій, утрачених українськими субєктами господарювання в Росії, що передбачає активізацію зусиль промислових та комерційних структур, поновлення попередніх і встановлення нових коопераційних звязків з російськими підприємствами, істотне розширення участі субєктів господарювання України в інвестиційних проектах, що здійснюватимуться в Росії;

- реалізація в повному обсязі режиму вільної торгівлі та усунення перешкод на шляху просування українських товарів на російські ринки, зокрема через укладення нової двосторонньої угоди про вільну торгівлю;

- створення транснаціональних корпорацій, фінансово-промислових груп, спільних виробничих та банківських структур із забезпеченням вигідних для України умов;

- остаточне вирішення питань, повязаних з відносинами власності на обєкти колишнього СРСР згідно з Угодою від 15 січня 1993 р.

Алгоритм дій на російському напрямі має базуватися на застосуванні нових комплексних підходів до двосторонніх відносин, які відповідали б сучасним по-літичним реаліям, а також пріоритетним інтересам нашої держави, повязаним з європейською інтеграцією. .[17; 135]

Стабільні партнерські відносини з Росією - органічна складова процесу інтегрування України в Європу. При цьому стратегія економічного партнерства має будуватися на фундаменті спільних інтересів, а не залежностей. Росія є найбільшим торговим партнером України, але таким же важливим партнером є для Росії Україна, причому в найпріоритетніших галузях, від розвитку яких залежать рівень відносин Росії з ЄС та ефективність інтегрування у світову систему господарства. Заради своїх взаємних інтересів обидві країни мають зосередити зусилля на виконанні досягнутих домовленостей, що дасть змогу перейти від декларацій до практичних і прагматичних форм співробітництва із взаємним урахуванням своїх життєво важливих інтересів. Ідеться про взаємний розвиток:

- ринків збуту;

- співробітництва в енергетичній сфері (розвиток єдиної енергетичної систе-ми; забезпечення енергоносіями, спільне використання нафтопереробних та інших виробництв паливно-енергетичних комплексів);

- транспортної мережі;

- спільних виробничих структур, коопераційних та технологічних звязків;

- фондових ринків та процесів взаємоінвестування;

- спільного ринку трудових ресурсів;

- регіонів, спільних зон господарської діяльності, контактних територій зі створенням зовнішнього поясу економічної підтримки українських інте-ресів у Росії і російських в Україні.

Водночас ефективність реалізації спільних економічних проектів істотно залежатиме від рівня взаємодії з ЄС та іншими міжнародними структурами, формуван-ня раціональних економічних відносин у межах СНД, від виходу на ринки третіх країн з продукцією спільних високотехнологічних виробництв (військовотехніч-ної, авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічної та інших галузей).

Держава має активно сприяти зовнішньоекономічній діяльності господарюючих субєктів на "російському напрямі". При цьому головними критеріями підвищення ефективності української зовнішньоекономічної політики мають бути:

- збільшення обсягів експорту товарів та послуг (будівництво, транспорт, туризм,

тощо);

- збереження позитивної динаміки сальдо зовнішньої торгівлі;

- поліпшення структури експорту та імпорту;

- підвищення конкурентоспроможності традиційних видів українського експорту;

- просування на російський ринок принципово нових товарів;

- створення сприятливих умов для інвестицій;

- Захист внутрішнього ринку від масованого імпорту російських товарів, аналоги яких у достатніх обсягах виробляються в Україні. [17; 125-126]