1.3 Взаємоповязаність та передумови вирішення глобальних проблем

Глобальні проблеми -- проблеми, повязані з родинними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т. ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації і мають загальнопланетарний характер як замасштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.

Сировинна, енергетична, продовольча та інші проблеми для людства не нові, новими для сучасного етапу розвитку є їхній глобальний характер, оскільки вони зачіпають життєво важливі інтереси всіх держав і народів, виступають потужним чинником взаємозалежності та Цілісності світу, надаючи йому нових інтегративних рис.[4 c.238]

Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

-безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи;

-низького рівня технологічної культури виробництва;

-максимізації, а не оптимізаЦії темпів економічного зростання;

-домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад;

-масштабного впливу людської діяльності на навколишнє середовище й необмеженого вторгнення людства убіосферу;

-швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією;

-поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом.[2 c.381]

Глобальні проблеми мають всезагальний, універсальний характер, загальнопланетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або значної групи держав;мають взаємоповязаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських звязків;потребують залучення колосальних технологічних,фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованихзусиль світового співтовариства;можуть бути успішно вирішені при умові створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації.

Саміт тисячоліття, що відбувся у вересні 2000 року у Нью-Йорку, визначив нагальні потреби людства за такими показниками: низькі доходи; продовольче забезпечення та харчування; охорона здоровя і смертність; стан репродуктивного здоровя; житловий фонд -- базові житлові вигоди та комунальні послуги; освіта; тендерна рівність; охорона довкілля.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної.Всьго є III сфери класифікації.І межі між цими сферами мають умовний характер:

I .Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

- надійне забезпечення людства сировиною, енергією,продовольством тощо;

- раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища;

- раціональне використання ресурсів Світового океану,мирне освоєння космічного простору;

- утилізація відходів життєдіяльності тощо.

II.Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

- відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільного миру;

- подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;

- попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів;

- ліквідація наслідків світових та локальних криз;

- роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

III.Глобальні проблеми у сфері розвитку людини тазабезпечення її майбутнього:

- пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР;

-подолання епідемій, тяжких захворювань (серцево-судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії);

- культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності сімї та послабленнязвязку поколінь;

- боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;

- проблеми демократизації та охорони прав людинитощо.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем -- розгляд їх у взаємоповязаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.[4 c. 307]

Водночас необхідно враховувати, що, незважаючи на міжнародний резонанс, глобальні проблеми сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів та спільнот.

Передумови вирішення глобальних проблем:

1. парадигмальний прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвиткулюдства;

2. переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства;

3. досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в XXI ст.;

4. синтез, взаємозбагачення і доповнення оцінок, стратегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами тощо;

5. перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості;

6. формування нового світопорядку, створення єдиногомеханізму регулювання на глобальному рівні, міжнароднихпроцедур і механізмів, які відповідають потребам забезпечення гідного майбутнього людства;

7. обєднання зусиль і ресурсів людства на основі усвідомлення важливості та невідкладності розвязання глобальних проблем, єдності інтересів і спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Необхідно і можливо здійснити послідовний перехід до такого розвитку, який забезпечуватиме збалансоване вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення основних життєвих потреб нинішніх і майбутніх поколінь,а саме за концепцією сталого (стійкого) розвитку «Сталий розвиток» -- міжнародний тренд, який було оголошено 22 роки тому в Ріо-де-Жанейро.. Конференція ООН із проблем навколишнього середовища 1992 року, Форум Тисячоліття 2000-го, а також Монтеррейська конференція і Йоханнесбурзький саміт 2002-го визначили його як стратегію існування людства в XXI столітті. Іншими словами, задоволення сьогоднішніх потреб людини не повинно входити в суперечність з інтересами майбутніх поколінь і завдавати шкоди навколишньому середовищу..

Мета сталого (стійкого) розвитку -- перехід до господарської діяльності, зорієнтованої на досягнення соціальної справедливості та суспільного добробуту в поєднанні з екологічною безпекою шляхом введеная природовідтворю-ючої складової як внутрішнього параметра функціонування економічної системи.

Необхідною умовою для досягнення сталого розвитку виступає зміна світової структури виробництва та системи суспільних цінностей, що лежать в його основі, з метою трансформації стихійної ринкової форми господарювання в соціалізовану та екологізовану.[3 c. 544-545]

II. РОЗДІЛ. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМРШЕ РЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ